Підкоришник звичайний (Certhia familiaris, обыкновенная пищуха)





Certhia familiaris

Середовище існування/Опис

Довжина тіла – самців 110—155, самок 121—145 мм, розмах крил – 180-210 мм, вага – 7-9,5 г.

Невелика пташка з жорстким, загостреним ступінчастим хвостом, довгим тонким серпоподібно зігнутим дзьобом, короткими лапами з сильними кігтями. Загальний тон забарвлення спинної сторони сірувато-або рудувато-бурий з блідими білуватими плямами; на попереку і надхвісті сірувато-бурий. Черевна сторона тіла шовковисто-білого кольору з легким блиском. Махові буруваті, починаючи з 3-го — зі світлими плямами. Стернові пера буруваті з світлим осереддям та краями. Дзьоб бурий зі світлішою нижньою щелепою; ноги сірувато-бурі, райдужна оболонка ока коричнева. У молодого птаха спинна сторона видається плямистішою, ніж у старих птахів, оскільки плями круглішої форми. Всі кольори забарвлення більш тьмяні. Низ жовтувато-білий, без блиску. В підкоришників звичайних сильно виражена сезонна та індивідуальна мінливість, що виявляється переважно у зміні забарвлення верху тіла від сірого або сірувато-бурого до рудувато-бурого.

Вид –/Рід — Certhia familiaris
Родина – Підкоришникові
Ряд – Горобцеподібні

Підкоришник звичайний — невеликий лісовий птах з захисним оперенням та неголосним співом, завдяки чому легко лишається непоміченим. Характерним для нього рухом є мишоподібне пересування короткими ривками вертикально по стовбурах та товстих гілках дерев, з використанням довгого жорсткого хвоста та широко розведених ніг в якості трикутника опори. Тим не менше, цей птах не дуже обережний і часто не звертає уваги на присутність людини. В нього характерний нерівний пульсуючий політ, в якому чергуються метеликоподібні серії змахів крилами із сковзанням на крило та падіннями. Мігруючі птахи можуть летіти вдень і вночі, але загальний обсяг міграції звичайно маскується завдяки наявності місцевих осілих популяцій. Цей птах взимку веде, зазвичай, поодинокий спосіб життя, але в холодну погоду в доброму притулку можуть формуватись зграї, що налічують один-два десятки підкоришників.

Відмінності від схожих видів: від короткопалого підкоришника відрізняється коротшим дзьобом, довшим кігтем заднього пальця, світлішим низом, дещо рудішим попереком i надхвістям, але найдостовірніше – піснею.

Живлення

Харчується переважно комахами, але також і іншими безхребетними — птах стрибає по стовбурах дерев знизу догори по спіралі. Закінчивши огляд дерева, перелітає на низ іншого. На відміну від повзика, ніколи не спускається деревами вниз головою. Хоча в більшості випадків харчування спостерігається на деревах, також воно можливе і на стінах, а також на землі, особливо серед опалих голок хвойних дерев; в холодні зими підкоришник звичайний може додавати до свого харчування деяку кількість насіння хвойних порід. Самки звичайного підкоришника харчуються переважно на верхній частині стовбура, в той час як самці — на нижній. Підкоришник взимку час від часу може приєднуватись до міжвидових кормових зграй, однак при цьому не долучається до поїдання корму, знайденого синицями або золотомушками, а лише використовує переваги безпечнішого середовища в зграї.

Розмноження

Звичайний підкоришник починає розмножуватись у віці один рік, роблячи гнізда в дуплах, тріщинах дерев або під корою старого дерева (береза, осика, липа). Подеколи для гніздування використовуються тріщини в будівлях, стінах, та штучні гніздівлі. Намагається робити гніздо невисоко від землі — від 0,5 до 4 метрів. Нижня частина гнізда — пухка основа, що складається з тонких гілочок і шматочків кори. Стінки гнізда — з трави, волокна дерева, вузьких листочків змішаних із шматочками кори, деревини, моху. Підстилка зроблена з дрібного пір'я, павутиння, коконів, вовни, лишайників. За бідності підстилки може і не бути. Гніздо має приплюснуту форму розміром 6-8 см завширшки і 8-20 см заввишки. Іноді підкоришники роблять за літо дві кладки. В Україні підкоришник гніздиться доволі рано, в кінці квітня вже присутня кладка з 5-7 білих яєць з червоно-коричневими плямками і крапочками, кількість яких збільшується до тупого краю яйця. Висиджуються близько двох тижнів тільки самкою, після чого пташенята ще два тижні лишаються у гнізді. Перед тим, як навчитися літати, пташенята починають повзати навколо гнізда і пищать при появі батьків. В кінці травня — початку червня пташенята вже літають, але ще кілька днів повертаються до гнізда на ночівлю.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Звичайний підкоришник є найширше розповсюдженим представником роду; гніздиться в лісах помірного кліматичного поясу практично на всій Євразії від Ірландії до Японії, його загальний ареал має площу біля 10 млн. км2. Цей птах віддає перевагу старим деревам, здебільшого хвойним, особливо сформованим ялиною та ялицею; а подекуди й широколистяним та мішаним лісам. На всьому ареалі даний вид гніздиться в дуплах, тріщинах кори та під її відшарованими пластинами. В Україні кочовий і осілий вид, ареал обіймає лісову, лісостепову, а також північ степової смуги, пониззя Дніпра, Дністра і Дунаю, а також Кримські гори.

Основну загрозу для виду становить вирубування старих та великих дерев, що позбавляє птахів місць для гніздування та пошуку поживи. Розріджування суцільний масивів лісу робить підкоришників вразливими до хижаків. Даний вид охороняється Бернською конвенцією.





... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вітаю на сайті «Птахи України»