Середовище існування/Опис

До родини бекасових належать також дупель, гаршнеп і вальдшнеп. Звичайний бекас гніздується в Європі, Азії і Америці. Іноді цього птаха називають «небесною кізонькою», оскільки стернове пір'я хвоста токуючого самця видає подібний до бекання звук. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на півночі степової смуги; мігрує скрізь; інколи зимує на південному заході країни та на Сиваші. Звичайний бекас з кожним роком зустрічається дедалі рідше, оскільки його ареал поступово скорочується. Цей птах веде скритний спосіб життя на болотах і сирих лугах. Сполоханий бекас залишає своє укриття, при цьому він летить, перевалюючись з боку на бік. Крила токуючого самця видають бекаючі звуки.

Середовище існування/Опис

Лебеді-шипуни - дуже гарні птахи. Їхні величаві силуети можна побачити на поверхні багатьох озер, ставків і річок. Взимку лебедів-шипунів часто можна зустріти, наприклад, у гирлах річок.

Коли пара лебедів вибере для себе належну ділянку і почне будувати гніздо, на самця лягає серйозна відповідальність - він має захищати ділянку від конкурентів і ворогів, які можуть становити небезпеку для самки, що насиджує яйця. У разі небезпеки самець готується до атаки - він широко розкриває крила, настовбурчує пір'я на спині і, вигнувши шию, пливе до супротивника. Зблизька він атакує його дзьобом та ударами сильних крил, якими може завдати ворогові серйозних ушкоджень. Супротивники в цьому випадку зазвичай відступають без бою. У багатьох місцях лебеді-шипуни тримаються парами, а, наприклад, в Англії або Данії вони живуть колоніями. Під час линьки лебеді-шипуни втрачають майже все пір'я на крилах і якийсь час не можуть літати. Щоб у цей час пташенята, що покинули своє гніздо, не залишилися без захисту, спочатку линяє самка. Коли її махове пір'я повністю зміниться і птах знову зможе літати, линька починається у самця. У Центральній Європі і на Британських островах лебеді-шипуни іноді залишаються на гніздуваннях і взимку. У таких випадках вони об'єднуються в невеликі стаї.

Середовище існування

Баклани належать до дуже давньої родини пернатих, майже не змінились за 40 млн років. Їх древніми предками були водоплавні птахи, не здатні літати. У штаті Нью-Джерсі (США) знайдені найстаріші скам’янілі рештки баклана, вік яких оцінюється в 50 млн років. Баклан поширений по всій земній кулі, за винятком Південної Америки та Антарктиди. В Україні гніздиться на Дунаї, Дніпрі, на морському узбережжі, а також у окремих регіонах заходу країни; під час міграцій трапляється на більшій частині суходолу; зимує біля морського узбережжя, в пониззях Дніпра та Дунаю. Все життя бакланів тісно пов’язане з водним середовищем – морським чи прісним. Оселяються вони, як правило, понад берегами морів, океанів, великих річок та озер. Види, що гніздяться в краях з прохолодним кліматом, відлітають зимувати на південь, а мешканці теплих широт живуть осіло. Здійснюючи сезонні міграції, баклани летять характерним ключем, при чому в польоті вожака регулярно змінюють інші члени зграї. Протяжність таких перельотів іноді складає до 2000 км.

Середовище існування

Сірий журавель зазвичай оселяється на сильно зволожених луках і грузлих болотах, в заплавах рік та по берегах озер, де по сусідству розміщені зарості вільхи, однак у пошуках харчів часто прилітає на поля та пасовища. Краще за все цей обережний птах почуває себе на широких залитих водою низовинах Скандинавії та сибірської тундри, де ареал його розповсюдження простягається до Північного полярного кола. В Центральній Європі журавель гніздиться на глухих болотах, незачеплених меліорацією, а зиму проводить в теплих краях – на Піренейському півострові або в Північній Африці. Азіатські журавлі відлітають зимувати на південь свого континенту. В Україні гніздиться імовірно, від 500—600 до 700—850 пар. Чисельність журавлів зменшується через осушення боліт та використання пестицидів. Журавель сірий охороняється Червоною книгою України.

Середовище існування

Серпокрилець – перелітний птах. На початку гніздового періоду він прилітає в Європу та Азію, де в зоні помірного клімату навесні та влітку з’являється величезна кількість комах – головного харчу в меню цих птахів. Але варто прийти осінньому холоду, серпокрильці відлітають до Південної Африки, де проводять всю зиму. Спочатку серпокрильці мешкали в гірській місцевості, що поростає густим лісом, але сьогодні стали міщанами і без остраху селяться по сусідству з людиною.

Середовище існування

Ареал бугая охоплює Євразію та Африку. Деякі перелітні популяції гніздяться в помірному кліматичному поясі, а з настанням зимового холоду відлітають на південь. Популяція, що гніздує в Центральній Європі, часто проводить зиму на півдні рідного континенту або в Північній Африці. Азіатські популяції бугаїв не полишають на зиму свого континенту, а тільки перелітають у місця з більш м’яким кліматом. Осілі популяції бугаїв мешкають в деяких регіонах Північної та Південно-Східної Африки. Зазвичай птахи розселюються на широких заболочених місцевостях з обов’язковою наявністю очеретових заростей. Це можуть бути болота, береги озер і ставків, зарослі береги тихих річок. Побачити бугая у дикій природі, незважаючи на її великі розміри, дуже нелегко. Майже все своє життя цей птах проводить у заростях очерету, камуфляжне забарвлення і характерна вертикальна захисна поза роблять бугая майже невидимим серед стебел очерету, що дуже ускладнює спостереження за ним та вивчення біології даного виду. На території України бугаї – це гніздові, перелітні птахи. Лише деякі особини залишаються на зиму біля Дніпра чи Дунаю.

Дрібний птах сімейства зимородкових трішки більший від горобця.

Опис

Довжина крила 7—8 см, маса 25-45 грам. Має яскраве оперення, зверху блискуче, голубовато-зелене, з дрібними світлими крапочками на голові і крилах, знизу оранжево-риже, полоска через око до потилиці і горло світлі. Голова велика, дзьоб довгий і прямий, крила і хвіст короткі. Самець і самка однакові за забарвленням, але самці трішки більші та яскравіші. Рухається за допомогою крил, так як лапки короткі і не пристосовані до довгочасного переміщення. Забарвлення рибалочки зблизька бліде; його яскравість досягається за рахунок заломлення світла пір’ям. Птахи люблять самотність, побачити їх — рідкість. Голос — переривистий писк «тііп- тііп - тііп». Тривалість життя близько 15 років. Вид включає 6 підвидів.

Вусата синиця (лат. Panurus biarmicus) — єдиний в Європі вид сімейства товстодзьобих синиць. Єдиний представник роду вусатих синиць (Panurus).

Шуліка чорний (Milvus migrans) — рід хижих птахів родини яструбових.

Загальна довжина 50-60 см, маса 800—1100 г, довжина крила 41-51 см, розмах крил 140—155 см. Самки ненабагато більші за самців. Забарвлення дорослих птахів (дворічних і старших): спинна сторона темно-бура; тім'я іноді білувате з чорнуватими відмітинами; першорядні махові темно-бурі з світлими підставами внутрішніх опахал, рульові бурі з темним поперечним малюнком; черевна сторона бура, часто з рудуватим відтінком. Дзьоб і ноги жовті. Райдужна оболонка блідо-бура або жовто-бура.