Середовище існування

Сіра ворона – одна із багатьох пернатих, що пристосувалася до життя у великих містах. Широко розповсюджена в Європі, Азії і Єгипті (Африка). Ареал її проживання простягається із заходу на схід від Данії, Східної Німеччини, Чехії та Австрії аж до Японії. Сірі ворони водяться також в Ірландії, Шотландії, на Скандинавському півострові, а також на південь від Альп. Типове воронове середовище – це, головним чином, відкрита сільська місцевість, узлісся та міські парки, міста та приміські зони. Сіра ворона звичайна на всій території України.

Середовище існування

В Україні можна зустріти повсюдно. У Північні Америці він зустрічається від Аляски до південних кордонів Мексики. Крук населяє Північну Африку та майже всю Європу, за винятком рівнин Франції та деяких регіонів центральної частини континенту. Повсюдно він оселяється на морських узбережжях, в безлісих пустелях та горах, але найчастіше за все гніздиться у старих лісах. Харчується цей птах на відкритій місцевості, не гидуючи відходами міських звалищ. У більшості паркових масивів нерідко зустрічаються пари цих розумних та гарних створінь.

Середовище існування

Омелюх гніздиться у Північній Європі, Азії та Америці. На території Євразії ареал цього птаха простягається від Фінляндії до Камчатки, а в Америці охоплює Аляску, північно-західні штати США, а також центральні та західні провінції Канади. В Україну прилітає зимувати. Гнізда омелюхів зазвичай розташовані в тайзі або тундрі, найчастіше всього з хвойним або мішаним деревостаном та густим підліском. Омелюхи селяться як в глибині лісів, так і на узліссі, по краях галявин або вологих торфовищ. Зимують в регіонах, що розташовані південніше місць гніздівлі, нерідко з’являючись у міських парках і садах. Головна умова безпечної зимівлі – відкрита місцевість, що поросла деревами та ягідними чагарниками. У період весняних кочівель омелюхів можна побачити на сонячних лісових узліссях. Живуть вони тільки на горбистих рівнинах або низовинах і ніколи не піднімаються в гори.

Сойка за своєю красою не поступається багатьом екзотичним видам. ЇЇ оперення пухнасте і м’яке. На голові пір'я видовжене, і якщо птах збуджений, вони перетворюються в чубчик.

Крила, хвіст і "вуса", що йдуть від піддзьобка - чорні. Надхвістя і пляма на крилі - білі, на плечах велика блакитна з вузькими чорними смужками пляма. Вона дуже прикрашає птицю. Решту оперення рудувато-сіре. У європейських птахів голова білувата з поздовжніми чорними плямами, у сибірських і далекосхідних птахів - яскраво-руда, а у кримських і кавказьких - чорна.

Чорна синиця — мала рухлива пташка із сімейства синицевих, широко розповсюджена в зоні лісів східної півкулі. Пташка житель переважно хвойного лісу, але в не гніздовий період її можна зустріти в садах та парках, часто біля годівниць. Населені пункти оминає. Як правило веде осілий чи кочовий спосіб життя, в холодні роки спускається з гір в долини або переміщується на південь з північних і східних частин ареалу. Розмножується в березні-липні. Живиться комахами і насінням хвойних порід дерев.

Синиця чубата — невеликий співочий птах сімейства синицевих, розповсюджений на більшій частині Європи. В північних і середніх широтах звичайна в хвойних, рідше в мішаних лісах. На південному-заході Європи, частково на Піренейському півострові і Франції селиться в широколистих лісах з густим підліском. Більше інших видів синиць схильна до осілого способу життя, інколи здійснюючи кочування в зимовий період. Живиться зазвичай малими безхребетними та їхніми личинками, а також насінням та плодами деяких рослин під час не гніздового періоду.

Велика синиця (лат. Parus major), — найбільший і найбільш численний з усіх видів синицевих птахів, що зустрічаються в Україні. Мешкає в Європі, Азії і Північно-західній Африці. У дикій природі зустрічається в різноманітних лісах, де звичайна на відкритих ділянках, узліссях, по берегах водойм. За невеликим винятком, розмножується з кінця січня по вересень, роблячи дві кладки за сезон. Гніздиться в дуплах і порожнечах дерев, а також в різноманітних нішах як природного, так і антропогенного походження.

Синиця довгохвоста (Aegithalos caudatus (Linnaeus, 1758), застаріла назва — лат. Acredula caudata) — одна з дрібних співочих птахів сімейства горобцеподібних. Вид, який найчастіше зустрічається в сімействі довгохвостих синиць (Aegithalidae). Поширена в Європі та Азії.

Опис

Дрібна синиця з коротким тонким дзьобом і відносно коротким хвостом. За розміром значно уступає великій синиці, — довжина тіла 11—12 см, вага 7,5—14,7 г. В забарвленні помітно відрізняється від других видів синиць, перш за все, блакитною шапочкою і темно-синіми тонкими полосками по обидві сторони дзьоба, які проходять через очі і дальше замикаються на потилиці. Ще одна темно-синя полоса проходить навколо шиї, утворюючи щось подібне до нашийника. Щоки і лоб білі; потилиця, крила і хвіст голубувато-сині. Спина, як правило, оливково-зелена, але може мати різні відтінки в залежності від району проживання. Низ зеленувато-жовтий, внизу наявна невелика темна продовгувата полоса. Дзьоб чорний, ноги сизо-сірі.