Синиця чубата (Lophophanes cristatus, хохлатая синица)
Синиця чубата — невеликий співочий птах сімейства синицевих, розповсюджений на більшій частині Європи. В північних і середніх широтах звичайна в хвойних, рідше в мішаних лісах. На південному-заході Європи, частково на Піренейському півострові і Франції селиться в широколистих лісах з густим підліском. Більше інших видів синиць схильна до осілого способу життя, інколи здійснюючи кочування в зимовий період. Живиться зазвичай малими безхребетними та їхніми личинками, а також насінням та плодами деяких рослин під час не гніздового періоду.
Опис
Найбільш характерна ознака цієї синиці за якою її можна розпізнати, навіть, здалека — завжди при піднятий чорно-білий чубчик на голові. Невелика рухома та прудка птаха, значно менша великої синиці, але трішки більша блакитної. Довжина тіла — 11—14 см, розмах крил 17—21 см, маса 9—14 г. Витягнуте пір’я на голові утворює чубчик. Щоки і простір між оком і основою дзьоба грязнувато-білі. Від шиї через око проходить тонка темна полоса. Ще одна полоса утворює ошийник навколо горла. Під дзьобом чорна трикутна пляма . Верх буровато-сірий, інколи з легким оливковим або рижуватим відтінком, більш насичений на рульових і блідніший на верхніх покривних пір’їнах крила. Крила і хвіст темно-бурі. Низ жовтувато-білий. Статевий диморфізм виражений слабо — у самок чубчик трішки менший, темні полоси на голові. Молоді птахи схожі на дорослих, відрізняються від них злегка буроватим оперенням голови і меншим розміром чубчика. Вокалізація трішки відрізняється від інших видів синиць.
Ареал
Розповсюджена на більшій частині Європи, але відсутня в Великобританії (за виключенням Каледонського лісу в Шотландії), на Апеннінах і на півночі Скандинавії. На півночі Європи зустрічається до границі лісів — в Норвегії до 65° пн. ш., в Швеції, Фінляндії і Карелії до 67° пн. ш., східніше до районів Архангельська і Сиктивкара. Ще східніше границя ареалу іде різко на південь і доходить до східних схилів Уралу в районі Єкатеринбургу, після чого повертає на захід. Південна границя проходить через північне побережжя Середземного моря в Іспанії та Франції, південну границю Альп, Албанію, центральну Грецію, Болгарію, південні підніжжя Карпат, Волинську та Подільську височину в районі 49° пн. ш., центральну і східну Українудо 50° пн. ш.
Місця проживання
В північній і східній Європі основний біотоп — високостовбурні соснові та ялинові ліси. Рідше зустрічається в мішаних лісах, але і там вибирає території де зростають ялина та сосна.
Характер перебування
Як правило осіла птаха, менше інших синиць схильна до сезонних переміщень. Тільки на крайній півночі ареалу — на Кольському півострові, долині Печори і Лапландії помічені нерегулярні зимові мігрування не більш як на 100 км. В той же час, в Ленінградській області спостереження показали сувору осілість даного виду.
Розмноження
Розмноження з березня по червень, але в лютневі відлиги самка починає підшукувати місце для майбутнього гнізда. Починаючи з цього часу можна почути пісню синиці. Як правило пари формуються зимою в перший рік і зберігаються протягом життя. Під час брачних ігор самець демонстративно годує самку. Позначивши гніздову територію птахи . На відміну від великої синиці, чубата синиця сама видовбує чи вищипує гніздо, а не використовує уже готові пустоти. Як правилот для гнізда вибирається вже трухлявий стовбур дерева чи пеньок. Якщо підходяще місце не знайдено, то використовується дупло дятла, чи гнізда ворон та інших хижих птахів. Зрідка використовується земляна нора. Зазвичай гніздо розташовується високо над землею, до 3 м, нерідко в кореневій частині пенька, біля самої землі. Будує гніздо самка, самець допомагає лише зрідка. Діаметр отвору не більш 30 мм. Гніздо чашоподібне з товщиною стінок 2—3 см і глибиною лотка 2—7 см. Як матеріал використовується трава, мох, лишайники, листя, шерсть, пір’я та павутина (тип матеріалу залежить від місцевості де проживають птахи). Відклавши перше яйце, самка продовжує шукати м’який матеріал і накидає його зверху — в результаті до кінця насиджування кладка вкрита товстим шаром підстилки. За сезон виводить один-два виводки, причому другий характерний для південної частини ареалу. В кладці 5-11 білих з червонувато-коричневими крапинками яєць. Розмір яєць: (11-14) х (12-16) мм. Насиджує тільки самка протягом 13—18 днів, самець в цей час зайнятий пошуком корму для неї. Пташенята на голові і ший покриті темно-сірим пухом, і мають жовтувату порожнину дзьоба. Потомство вигодовують обоє батьків протягом 16—22 днів. Навчившись літати пташенята покидають гніздо не відразу і ще протягом 23—25 днів підгодовуються батьками. Тривалість життя чубатої синиці до 9 років.
Живлення
Основний корм — малі безхребетні та їх личинки, а також насіння та плоди в зимовий період. Літом в великій кількості поїдають павуків і малих комах — гусениць, личинок метеликів, жуків (довгоносиків та листоїдів), двокрилих (комарів, мух), перетинчастокрилих (бджіл, ос), напівжорсткокрилих. Також охотяться на бабок, веснянок, тлю, сітчастокрилих, прямокрилих (цвіркунів, саранчу). Восени та взимку переключаються на насіння ялини, сосни, бука, берези, вільхи, ягоди рябіни, кизилу. Протягом року робить запаси корму, які допомагають вижити у важкий період.
