Лунь очеретяний (лат. Circus aeruginosus) - птаха родини яструбових. Загальна довжина 49-60 см, маса 500-750 г, довжина крила 36-43 см, розмах крил 110-140 см. Самки значно більші від самців. Вікові зміни і статеві відмінності в забарвленні значні. Забарвлення дорослих самців – сіре, біле, буре (у західних осіб) або чорне (у східних осіб); тім'я буре або чорне з охристими краями пір'їн; спина і плечі бурі (у західних птахів) або чорні з більш-менш розвиненим світлим малюнком (у східних птахів). У дорослих самок охриста з темними плямами голова, бура спинна сторона тіла з охристими відмітками на крилах і плечах; черевце буре; на грудях охриста пляма. Молоді очеретяні луні в першому гніздовому вбранні схожі на дорослих самок, але без сіруватого кольору на крилах і з вужчими продовгуватими відмітками на тімені. Райдужна оболонка жовта, дзьоб і кігті чорні, ноги жовті.

Лунь лучний - лунь середнього розміру. Самець сизо-сірий, зверху з продовгуватою чорною смужкою на крилах і рудими, бурими чи червонуватими продовгуватими плямами по білому черевцю і низі крил. Кінці крил чорні (чорного більше ніж у інших лунів), в летючої птахи чорний колір має границю зі світлим у вигляді кута, близького до прямого. На хвості явні поперечні смуги. Надхвістя сизе або з білою вузькою смугою. Очі жовті.

Середовище існування/Опис

Дрібний (менший за горобця) птах з яскраво-рудим хвостом, який майже весь час характерно тремтить. Маса тіла 14—19 г, довжина тіла близько 14 см. У дорослого самця у шлюбному вбранні верх темно-сірий; лоб, вуздечка, щоки, покривні пера вух, горло і воло чорні; груди і черево темно-сірі; надхвістя руде; підхвістя світло-руде; махові пера чорні, біла облямівка другорядних махових пер утворює на складеному крилі добре помітну світлу пляму; хвіст рудий, крім бурих центральних стернових пер; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному вбранні у самця чорні пера з сірою верхівкою. Доросла самка однотонно сірувато-бура, за винятком рудих надхвістя і хвоста, а також світло-рудого підхвістя. Молодий птах схожий на дорослу самку, але пера з темною верхівкою.

Середовище існування/Опис

Шпак є одним з найчисленніших птахів європейського регіону. Великі зграї шпаків, що кружляють над дахами будинків - це видовище, що запам'ятовується всім.

Шпак є одним з найбільш кмітливих і найбільших птахів, що досить легко пристосовуються до різних природних умов. Він є невибагливим при виборі їжі. Завдяки цій обставині протягом останніх 50 років ареал шпака збільшився і, відповідно, кількість птахів зросла, тоді як чисельність багатьох інших видів скоротилася.

Середовище існування/Опис

Сільська ластівка в наших географічних широтах — найчисленніший перелітний птах. Ластівка у фольклорі багатьох народів символізує повернення весни.

Ластівка - один з найсимпатичніших перелітних птахів. Вона має довгий роздвоєний хвіст з глибоким вирізом, тонкі крила. У повітрі ця пташка здійснює запаморочливі акробатичні трюки. Ластівка має яскраве оперення - на спині блискуче пір'я, а черевце - біле.

Середовище існування/Опис

Воронок пристосувався як до міських, так і до сільських умов життя. Це один з найвідоміших птахів. Часто можна побачити, як воронок літає, без втоми полюючи на комах.

Навесні великі зграї міських ластівок повертаються на місця гніздувань до Центральної Європи. Вони під дахами будинків будують з глини гнізда, в яких протягом літа з'являється два або більш виводків. У перші дні осені воронки відлітають на місця зимування.

Середовище існування/Опис

Ареал кільчастої горлиці швидко розширюється. У наші дні птах проживає в Європі, Південній Азії та навіть в Африці. Кільчаста горлиця зазвичай населяє міські сади та парки.

Маленький непоказний голуб з чорною смугою на шиї в останні десятиліття широко розповсюдився по всій Європі. Цей птах - кільчаста горлиця. Оскільки основу раціону цього птаха складають зерно та насіння, він прагне триматися якомога ближче до людини, у містах і селах.

Середовище існування/Опис

Галка - найдрібніший представник родини воронових в Європі. Цей птах любить все блискуче. Люди розповідають сумну історію про галку, яка принесла в своє гніздо тліючу цигарку, і воно згоріло.

Середовище існування

Лелеки часто гніздяться по сусідству з людським житлом, обираючи для цього дахи будинків, труби печей, опори ліній електропередач або дерева, що ростуть поблизу споруд. Вони обирають для гнізд високі місця, звідки добре проглядається місцевість. Іноді можна помітити цілі колонії лелек числом до 20 гнізд. Селяться птахи, як правило, на околицях ставків, річок або заболочених лугів. На період гніздування та вигодовування пташенят білий лелека прилітає до Європи, а зимує в Південній Африці. У білих лелек два основних маршрути осінніх перельотів. Птахи, що мешкають у Західній Європі, летять через Гібралтар і далі вздовж західного узбережжя Африки на південь континенту. Східні лелеки летять над Босфором в Малу Азію, звідти – в Єгипет і над долиною Нілу в Південну Африку. Далеко не всі птахи відлітають зимувати на південь. Одні надто слабкі, у інших пошкоджені крила, і єдиний порятунок їм приносить зустріч із людиною. Люди нерідко рятують птахів із біди, приносячи їх у зоопарки або даючи прихисток у себе в господарстві. Лелеки легко приручаються і іноді до кінця життя залишаються у хазяїв.