Середовище існування/Опис

Маса тіла: 600-690 г, довжина тіла: близько 47 см. Оперення повністю чорне; основа верхньої щелепи вкрита щетиноподібними перами; дзьоб масивний, чорний, із заокругленою на кінці верхньою щелепою; ноги темно-сірі.

Середовище існування/Опис

Галка альпійська (Pyrrhocorax graculus) — вид птахів з родини воронові (Corvidae), близька родичка клушиці. Мешкає у високогірних районах на висоті від 1500 до 3900 м над рівнем моря.

Середовище існування/Опис

Гірський щеврик — птах стрункіший від горобця. З усіх видів щевриків нашої фауни має найбільш однотонне забарвлення; здалека виглядає зовсім сірим. Ближче можна роздивитись сірувато-буру спину, попелясто-сіру голову і білуватий, з рожевим відтінком, без ряботин, низ.

Середовище існування/Опис

Трохи більший за лучного щеврика, приблизно з лісового. У шлюбному наряді відрізняється від усіх інших щевриків виразно-рудим, до цегляно-червоного, кольором на горлі і зобі, зазвичай (не завжди) більше вираженим у самців. Велика кількість і розташування плям на грудях, черевці і боках схильні до великих індивідуальних варіацій. У осінньому оперенні і у молодих птахів горло і зоб не руді. Схожий з луговим і сибірським щевриками; від лугового щеврика відрізняється рудувато-бурим кольором спини, з чіткими темними плямами на попереку і надхвісті, при навичці можна відрізняти по більших і темніших плямах на боках, рудішому горлу і грудях, яскравішими білуватими смужкам на крилі. Від сибірського щеврика восени відрізняється менш яскравими світлими смужками на спині і крилах. Кіготь заднього пальця довший за сам палець і слабо зігнутий, як у лучного і сибірського щеврикiв. На осінньому прольоті можна сплутати з лісовим і плямистим щевриками, відрізняється від них більш охристим низом тіла з великими темними плямами і більш явними світлими смужками на передній частині спини, довгим заднім кігтем. Вага 15-29 г, довжина 15-18, крило 8,2-9,3, розмах 26-30 см.

Середовище існування/Опис

Польовий щеврик — птах трохи більший від горобця, але сірішого забарвлення з менш помітними, ніж у інших видів, ряботинами.

Загальне забарвлення спинної сторони жовтувато-пісочно-буре з темними плямами. Задня частина спини, поперек і надхвістя без плям. Черевна сторона вохристо-білувата з буруватим відтінком на грудях і боках. На зобі і по його сторонах розпливчасті буруваті штрихи. «Брова» світла. Крайні дві пари кермових вохристо-білі з бурими клинами. У молодих птахів спинна сторона з лускатим малюнком, а черевна — з рясним розвитком плям по боках горла, на грудях і з боків тіла.

Середовище існування/Опис

Маса тіла: 27-43 г, довжина тіла: близько 17 см.

Дорослий самець у шлюбному вбранні зверху бурувато-сірий, із темною строкатістю на спині й крилах; на тім’ї спереду чорна пляма, від неї йдуть чорні смужки, які переходять у видовжені пера чорних "ріжок"; задня частина тім’я, потилиця й задня частина шиї з рожевим відтінком; лоб, "брови", горло і боки шиї жовтуваті; вуздечка, "вуса" і широка поперечна смуга спереду на шиї чорні; низ білий, на рудуватих боках ледь помітні темні риски; махові пера бурі; центральні стернові пера рудуваті, інші — чорні, на крайніх — біла барва; дзьоб бурувато-сірий, на кінці чорний; ноги чорні; в позашлюбному оперенні голова і шия забарвлені тьмяніше; чорні пера з білуватою облямівкою; "ріжок" немає. У дорослої самки, яка в цілому подібна до дорослого самця, в шлюбному вбранні задня частина тім’я, потилиця і задня частина шиї оливкові, з темними рисками; "ріжки" менш розвинені; в позашлюбному оперенні схожа на самця. Молодий птах схожий на позашлюбного дорослого, але верх строкатіший; воло і боки тулуба плямисті.

Середовище існування/Опис

Чорний жайворонок — один з найбільших представників сімейства жайворонкових. Розмірами можна порівняти з дроздом або шпаком: довжина його тіла досягає 22 см, вага — 60-70 г, розмах крил близько 40 см. Від решти жайворонків цей птах відрізняється не тільки розмірами, але і незвичайним забарвленням — оперення самця практично суцільно чорне, за винятком світлих облямівок пір'я на спинній стороні тіла. Самка зверху бурувато-сіра, зі світлим лускатим малюнком, знизу брудно-біла, з темними плямами. Райдужка очей темно-бура, лапки у самців чорні, у самок бурі. Дзьоб масивний, сильний. У самців під час шлюбного сезону він світло-сірий, восени — жовтуватий; у самок — сіруватий. Забарвлення оперення молодих птахів подібне до самок, але менш контрастне. Шлюбна пісня нагадує трелі інших жайворонків. Самець співає з землі.

Середовище існування/Опис

Білокрилий жайворонок — птах більший за горобця. У самців верх голови, надхвістя і боки грудей іржасто-руді, спина сіро-бура з широкими темними плямами, низ білий. Чорних плям по боках вола немає. Особливо характерне біле «дзеркальце» на крилах.

У польоті завдяки білому задньому краю крил вони здаються вузькими (бо видно тільки темну передню частину), через що птах нагадує кулика. Схожість з куликом підсилює також характер польоту— прямий і навальний. Тим часом його легко відрізнити від куликів за місцем перебування, зустрічається в полинових степах.

Середовище існування/Опис

Маса тіла: 53-70 г, довжина тіла: близько 20 см. Дорослий птах зверху сірувато-бурий, із темною строкатістю; над оком білувата «брова»; на боках на межі шиї й вола великі чорні плями; боки тулуба буруваті; решта низу тулуба білувата; спід крил темно-бурий; на задньому краю крил вузька біла смуга; махові пера бурі, зі світлою облямівкою; хвіст бурий, крайні стернові пера білі; дзьоб бурий, масивний; ноги бурі. Молодий птах схожий на дорослого, але пера верху зі світлою верхівкою; темні плями на боках шиї ледь помітні.