Вівсянка садова (Emberiza hortulana, Садовая овсянка)
Птах поширений в більшій частині Європи та Західної Азії. Для життя обирає відкриті місця з групами дерев і кущів, сади, парки, лісові галявини. Часто вівсянки тримаються луків, полів, ярів, а найбільше полюбляють чагарникові зарості. Для птахів характерний статевий диморфізм. У самців голова сіра із зеленуватим відтінком, горло, воло і верхня частина грудей виразно жовті, низ грудей і черево іржаво-бурі. Темна спина з повздовжніми плямами здається рудовато-бурою. Дещо світліші поперек та надхвістя. Дзьоб червонуватий, навколо великих, виразних очей є жовте чи біле кільце, яке можна роздивитися лише зблизька. Самички ж мають буре з оригінальними темними плямами пір'я на голові, горло у них брудно-жовте, а низ тіла рудувато-бурий з темними штрихами на волі та грудях. Короткі ноги у вівсянок садових світло-коричневі, а пальці мають міцні кігтики. За птахами спостерігати нескладно, оскільки вони не полохливі. Живляться птахи насінням та комахами.
З вирію птахи прилітають наприкінці квітня — на початку травня . Гніздо птахи облаштовують на землі, часто над якимось уступом, яке добре маскують. Для побудови гнізда використовують траву, гілочки, листя та корінці. Наприкінці травня самка відкладає шість білуватих, з буруватими плямами, крапками, штрихами яєць. Кладку насиджують обоє птахів, але самка проводить на гнізді значно більше часу. Вилуплюються пташенята на дванадцятий день, сліпі та немічні із закритими вушними отворами і рідким пухом. Батьки годують їх комахами. Ростуть досить швидко і вже через два тижні покидають гніздо. Забарвлення молодих птахів дещо схоже на забарвлення самок, але менш яскраве.
Коли молодь набирається сил, добре оволодівши технікою польоту та полювання, то збирається у зграї готуючись до відльоту. Відлітають птахи в кінці серпня — в вересні. Зимують в Північній Африці та Аравії.
