Середовище існування/Опис

Польовий щеврик — птах трохи більший від горобця, але сірішого забарвлення з менш помітними, ніж у інших видів, ряботинами.

Загальне забарвлення спинної сторони жовтувато-пісочно-буре з темними плямами. Задня частина спини, поперек і надхвістя без плям. Черевна сторона вохристо-білувата з буруватим відтінком на грудях і боках. На зобі і по його сторонах розпливчасті буруваті штрихи. «Брова» світла. Крайні дві пари кермових вохристо-білі з бурими клинами. У молодих птахів спинна сторона з лускатим малюнком, а черевна — з рясним розвитком плям по боках горла, на грудях і з боків тіла.

Детальніше: Щеврик польовий (Anthus campestris, полевой конёк)

Середовище існування/Опис

Маса тіла: 27-43 г, довжина тіла: близько 17 см.

Дорослий самець у шлюбному вбранні зверху бурувато-сірий, із темною строкатістю на спині й крилах; на тім’ї спереду чорна пляма, від неї йдуть чорні смужки, які переходять у видовжені пера чорних "ріжок"; задня частина тім’я, потилиця й задня частина шиї з рожевим відтінком; лоб, "брови", горло і боки шиї жовтуваті; вуздечка, "вуса" і широка поперечна смуга спереду на шиї чорні; низ білий, на рудуватих боках ледь помітні темні риски; махові пера бурі; центральні стернові пера рудуваті, інші — чорні, на крайніх — біла барва; дзьоб бурувато-сірий, на кінці чорний; ноги чорні; в позашлюбному оперенні голова і шия забарвлені тьмяніше; чорні пера з білуватою облямівкою; "ріжок" немає. У дорослої самки, яка в цілому подібна до дорослого самця, в шлюбному вбранні задня частина тім’я, потилиця і задня частина шиї оливкові, з темними рисками; "ріжки" менш розвинені; в позашлюбному оперенні схожа на самця. Молодий птах схожий на позашлюбного дорослого, але верх строкатіший; воло і боки тулуба плямисті.

Детальніше: Жайворонок рогатий (Eremophila alpestris, рогатый жаворонок)

Середовище існування/Опис

Чорний жайворонок — один з найбільших представників сімейства жайворонкових. Розмірами можна порівняти з дроздом або шпаком: довжина його тіла досягає 22 см, вага — 60-70 г, розмах крил близько 40 см. Від решти жайворонків цей птах відрізняється не тільки розмірами, але і незвичайним забарвленням — оперення самця практично суцільно чорне, за винятком світлих облямівок пір'я на спинній стороні тіла. Самка зверху бурувато-сіра, зі світлим лускатим малюнком, знизу брудно-біла, з темними плямами. Райдужка очей темно-бура, лапки у самців чорні, у самок бурі. Дзьоб масивний, сильний. У самців під час шлюбного сезону він світло-сірий, восени — жовтуватий; у самок — сіруватий. Забарвлення оперення молодих птахів подібне до самок, але менш контрастне. Шлюбна пісня нагадує трелі інших жайворонків. Самець співає з землі.

Детальніше: Жайворонок чорний (Melanocorypha yeltoniensis, чёрный жаворонок)

Середовище існування/Опис

Білокрилий жайворонок — птах більший за горобця. У самців верх голови, надхвістя і боки грудей іржасто-руді, спина сіро-бура з широкими темними плямами, низ білий. Чорних плям по боках вола немає. Особливо характерне біле «дзеркальце» на крилах.

У польоті завдяки білому задньому краю крил вони здаються вузькими (бо видно тільки темну передню частину), через що птах нагадує кулика. Схожість з куликом підсилює також характер польоту— прямий і навальний. Тим часом його легко відрізнити від куликів за місцем перебування, зустрічається в полинових степах.

Детальніше: Жайворонок білокрилий (Melanocorypha leucoptera, белокрылый жаворонок)