Беркут (Aquila chrysaetus) — один з найбільших денних хижих птахів родини яструбових.

Найбільший орел. Крила широкі, хоча в польоті здаються вузькими. Хвіст широкий, довгий і заокруглений, в польоті часто розкритий віялом, у дорослих птахів з білуватою основою, його довжина трохи менша від ширини крила. Забарвлення чорно-буре, низ дещо світліший. На потилиці золотисте або рудувате пір'я. Самки більші від самців, однак забарвлення в них однакове. Маса самців - 2,8-4,6 кг, самок - 3,8-6,7 кг, довжина 76-95 см, крило самців - 56,5-68,5 см, самок - 63,5-75,0 см, розмах - 180-250 см.

Зустрічається птах в заплавних, байрачних лісах, парках, дендропарках і зелених зонах міст. Але найкращими умовами життя є дубові ліси із добре розвиненим підліском.

Прислухавшись до голосів птахів у лісі, серед різноголосся можна почути пісеньку «сіп-сіп-сіп-сіп», «сісісіп-сіпсі-сір-ррр». Якщо ближче підійти до співака, який майстерно ховається у кронах дерев, і уважно придивитися, вдається помітити, що самець співає, перелітаючи з гілки на гілку. Коли він кличе самичку, то подає оригінальні позивні звуки «тюю-тюю-тюю», «тюю-тюю-тюю»…

Пернатий, який прилітає із вирію в квітні, є гніздовим та перелітним птахом. Під час перельотів його вдається побачити скрізь, де є дерева і чагарникова рослинність, але влітку зустрічається на вологих ділянках в листяних лісах з густим підліском.

Але птаха цього досить важко помітити, бо він весь час ховається то в кронах дерев, то в листі кущів. Коли перебуваєш у лісі, то прислухавшись, іноді вдається серед розмаїття пісень пернатих почути і голос вівчарика весняного. Його спів складається з елементів, які різняться за тривалістю, частотою і амплітудою. У вівчарика весняного пісня може складатися із 18 елементів.

Птах поширений в більшій частині Європи та Західної Азії. Для життя обирає відкриті місця з групами дерев і кущів, сади, парки, лісові галявини. Часто вівсянки тримаються луків, полів, ярів, а найбільше полюбляють чагарникові зарості. Для птахів характерний статевий диморфізм. У самців голова сіра із зеленуватим відтінком, горло, воло і верхня частина грудей виразно жовті, низ грудей і черево іржаво-бурі. Темна спина з повздовжніми плямами здається рудовато-бурою. Дещо світліші поперек та надхвістя. Дзьоб червонуватий, навколо великих, виразних очей є жовте чи біле кільце, яке можна роздивитися лише зблизька. Самички ж мають буре з оригінальними темними плямами пір'я на голові, горло у них брудно-жовте, а низ тіла рудувато-бурий з темними штрихами на волі та грудях. Короткі ноги у вівсянок садових світло-коричневі, а пальці мають міцні кігтики. За птахами спостерігати нескладно, оскільки вони не полохливі. Живляться птахи насінням та комахами.

Довжина тіла до 40 см, крила — 229—275 мм. Оперення спини у самця іржасто-руде з темними плямами, у самки іржасте з темними поперечними смугами; оперення черева у обох статей вохристе з темними плямками; ноги жовті. Боривітер поширений, в Європі, Азії та Африці.

В Україні є перелітним птахом, хоча поодинокі екземпляри зимують на півдні України. Зселяє ліси (крім глухих масивів), лісостеп, парки, сади, городи, гори і пустелі. В Україні боривітер гніздиться всюди – на скалах, урвищах, на деревах (також і в дуплах), в людських будівлях, в норах на землі.

Лісовий птах, якого дуже важко побачити. Вчені вважають, що цього птаха легше 100 разів почути ніж раз побачити. Населяє мішані і листяні ліси, першочергове значення надає березовим. Досить часто птаха можна побачити в садах, парках та біля населених пунктів. Ареал охоплює більшу частину Європи, в тому числі і Україну.

Балабан - птах родини соколових, за розмірами трохи менший за кречета. Його максимальна довжина 60 см, маса 800-1300 г при довжині крила у самок, які звичайно більші за самців - 413 мм.

Для забарвлення балабанів характерні рудуватий та коричневий кольори. Наявні слабкопомітні "вуса" у вигляді темних смужок по боках голови. Після линьки на другий рік свого життя спина крила та надхвістя птаха набувають темно-сивого відтінку. Краплевидні строкатини замінюються на широкі смужки на грудях та животі, блакитні лапи та восковиця набувають жовтого відтінку.

Середовище існування/Опис

Журавель степовий (Anthropoides virgo) — найменший і другий за поширеністю (після канадського журавля) журавель. Один з двох видів роду; єдиний вид роду у фауні України.

Найменший вид журавлів, його висота становить близько 89 см, а вага 2-3 кг. Голова і шия в основному чорні; позаду очей добре помітні довгі пучки білого пір'я. Від основи дзьоба до потиличної частини є ділянка світло-сірого пір'я; звичайна для інших видів журавлів лисина відсутня. Дзьоб короткий, жовтуватий. Рогівка ока червонувато-оранжева. Оперення тіла голубувато-сіре. Махове пір'я другого порядку виділяється своєю довжиною і попелясто-сірим кольором. Ноги і пальці на ногах чорні. Голос — дзвінке курликання, вище і мелодійніше, ніж у сірого журавля.

Середовище існування/Опис

Щеврик азійський — найпоширеніший птах в Центральній Європі зі всіх щевриків. Він досягає довжини від 17 до 20 см. У порівнянні з іншими видами у птаха незвично довгі ноги і пальці, задній пазур також дуже довгий і дуже прямий. Верхня частина тіла коричневого кольору з темними подовжніми смужками. Горло і бічні сторони тіла від бежевого до коричневого кольору, на горлі до того ж є виразні темні смуги. Оперення нижньої частини тіла біле.