Кречет (Falco rusticolus L.) — найкрупніший вид соколів, що водяться на крайній півночі Старого і Нового Світу. Кречети близькі між собою за зовнішнім виглядом і розрізняються головним чином за забарвленням, яке дуже сильно варіює, як за віком, так і за місцем походження птаха. Від інших соколів кречети відрізняються дуже великим розміром (довжина тіла близько 60 см), масою (до 2 кг), відносно довгим, круто зігнутим дзьобом, опереною на 2/3 цівкою і відносно довгим хвостом.

В Україні це рідкісний залітний птах. Кречети близькі між собою за зовнішнім виглядом і розрізняються головним чином за забарвленням, яке притому дуже сильно варіює, як за віком, так і місцем походження.

Кібчик - маленький гострокрилий сокіл. Здалеку віддалено нагадує стрижа. Лапи, і голе кільце довкола очей червоні. Самець аспідно-чорний з рудим підхвістям і оперенням ніг. Самка дещо більша від самця, зверху сіра з чітким бурим поперечним малюнком, знизу охриста, з охристою або рудою головою, чорними "вусами" і смугою через око, поперечносмугастим чорнуватим хвостом. Маса самців - 0,12-0,19 кг, самок - 0,13-0,20 кг, довжина - 27-33 см, крило самців - 23,7-25,3 см, самок - 24,0-26,5 см, розмах - 65-78 см.

Молоді кібчики зверху буро-сірі, знизу брудно-білі з бурими продовгуватими плямами. Ноги темно-жовті. На лиці чорна маска з продовгуватої темної плями довкола ока, обрамленого знизу білим ободом, який контрастує на затилку з буро-сірим фоном; лоб світлий, на горлі вузька біла смуга.

Канюк звичайний (Buteo buteo) — вид хижих птахів роду справжніх канюків. Канюк звичайний — птах середніх розмірів, довжина тіла якого складає 51-57 см, розмах крил 110—130 см. Самки, як правило, більші за самців. Забарвлення сильно варіює, від палевого до темно-бурого; птаха легко сплутати з близьким їй мохноногим канюком (Buteo lagopus) або набагато дальшим родичем звичайним осоїдом (Pernis apivorus), який копіює забарвлення канюка для захисту від яструба великого (Accipiter gentilis). Як правило, молоді особини забарвлені строкатіше. Голос у канюків звичайних гугнявий, нагадує нявкання кішки.

Один з 4 видів роду; єдиний вид роду у фауні України.

Змієїд - велика хижа птаха з відносно великою головою. Верх темний, сірувато-бурий, низ майже білий з чорним малюнком (у різних птахів малюнок різної інтенсивності), горло і зоб у деяких птахів темні. На довгому хвості 3-4, звичайно 3, нерізкі темні смуги (смуга скраю хвоста яскравіша і більш виражена). Очі жовті, великі. Лапи блакитно-сірі.

Грифи чорні - дуже великі птахи. Дорослі птахи темно-бурі, комір навколо шиї і пух на шиї — світло-бурі. У молодих птахів все оперення, в тому числі і шия, темно-бурі. У природі легко визначити за розмірами, темним забарвленням оперення (в тому числі і голови, це відрізняє грифа від сипа білоголового), характерним силуетом у польоті: широкі крила, втягнута голова, короткий клиноподібний хвіст.

Маса самців - 7,0-11,5 кг, самок - 7,5-12,5 кг, довжина 100-110 см, крило самців - 71,0-83,0 см, самок - 71,5-85,4 см, розмах - 250-300 см.

Беркут (Aquila chrysaetus) — один з найбільших денних хижих птахів родини яструбових.

Найбільший орел. Крила широкі, хоча в польоті здаються вузькими. Хвіст широкий, довгий і заокруглений, в польоті часто розкритий віялом, у дорослих птахів з білуватою основою, його довжина трохи менша від ширини крила. Забарвлення чорно-буре, низ дещо світліший. На потилиці золотисте або рудувате пір'я. Самки більші від самців, однак забарвлення в них однакове. Маса самців - 2,8-4,6 кг, самок - 3,8-6,7 кг, довжина 76-95 см, крило самців - 56,5-68,5 см, самок - 63,5-75,0 см, розмах - 180-250 см.

Зустрічається птах в заплавних, байрачних лісах, парках, дендропарках і зелених зонах міст. Але найкращими умовами життя є дубові ліси із добре розвиненим підліском.

Прислухавшись до голосів птахів у лісі, серед різноголосся можна почути пісеньку «сіп-сіп-сіп-сіп», «сісісіп-сіпсі-сір-ррр». Якщо ближче підійти до співака, який майстерно ховається у кронах дерев, і уважно придивитися, вдається помітити, що самець співає, перелітаючи з гілки на гілку. Коли він кличе самичку, то подає оригінальні позивні звуки «тюю-тюю-тюю», «тюю-тюю-тюю»…

Пернатий, який прилітає із вирію в квітні, є гніздовим та перелітним птахом. Під час перельотів його вдається побачити скрізь, де є дерева і чагарникова рослинність, але влітку зустрічається на вологих ділянках в листяних лісах з густим підліском.

Але птаха цього досить важко помітити, бо він весь час ховається то в кронах дерев, то в листі кущів. Коли перебуваєш у лісі, то прислухавшись, іноді вдається серед розмаїття пісень пернатих почути і голос вівчарика весняного. Його спів складається з елементів, які різняться за тривалістю, частотою і амплітудою. У вівчарика весняного пісня може складатися із 18 елементів.

Птах поширений в більшій частині Європи та Західної Азії. Для життя обирає відкриті місця з групами дерев і кущів, сади, парки, лісові галявини. Часто вівсянки тримаються луків, полів, ярів, а найбільше полюбляють чагарникові зарості. Для птахів характерний статевий диморфізм. У самців голова сіра із зеленуватим відтінком, горло, воло і верхня частина грудей виразно жовті, низ грудей і черево іржаво-бурі. Темна спина з повздовжніми плямами здається рудовато-бурою. Дещо світліші поперек та надхвістя. Дзьоб червонуватий, навколо великих, виразних очей є жовте чи біле кільце, яке можна роздивитися лише зблизька. Самички ж мають буре з оригінальними темними плямами пір'я на голові, горло у них брудно-жовте, а низ тіла рудувато-бурий з темними штрихами на волі та грудях. Короткі ноги у вівсянок садових світло-коричневі, а пальці мають міцні кігтики. За птахами спостерігати нескладно, оскільки вони не полохливі. Живляться птахи насінням та комахами.