Бджолоїдка зелена (Merops persicus, зеленая щурка)
Середовище існування/Опис
Вага птиці 38-56 г. Забарвлення смарагдово-зелене, підборіддя жовте, горло рудо-каштанове, лоб біло-блакитний, брова і смуга під оком яскраво-блакитні, низ крил яскраво-рудий. Забарвлення самців і самок схоже. Птах виглядає трохи стрункішим від золотистої щурки, хвіст довший, крила знизу яскравіші, ніж у останньої. Спосіб життя і звички у обох видів схожі, відзначені змішані колонії.
Вид –/Рід — Merops pesicus
Родина – Бджолоїдкові
Ряд – Сиворакшеподібні
Колонії птах утворює зазвичай в обривах, але іноді і на абсолютно рівних місцях. У цьому випадку вони риють нори спочатку вниз, потім убік. Нори звичайно коротші, ніж у бджолоїдки звичайної.
Місцями перебування є — пустелі, напівпустелі, сухі передгір'я. Більш південний, у порівнянні з бджолоїдкою звичайною, вид.
Живлення
Як і звичайна, зелена бджолоїдка годується великими комахами, яких ловить на льоту.
Розмноження
Гніздиться і великими колоніями і іноді окремими парами. Крім обривів, вона може влаштовувати гніздові нори і на рівному місці, наприклад в пісках морського узбережжя. Щороку птах робить нову нору. Цікаво, що отвори гніздових нір, які знаходяться в рівних місцях, птахи, вилітаючи з нори, мають звичай забивати земляною пробкою.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Широко розповсюджена. Гніздиться в дельті Нілу, в країнах Близького Сходу, Арабського півострова, Закавказзя, Середньої Азії, в Ірані, Афганістані, Казахстані. У Росії розташована периферія ареалу і зелена бджолоїдка відносно рідкісна — зустрічається на Північному Кавказі і в пониззі Волги. Зимує в тропічній Африці. В Україні рідкісний залітний. Поширена переважно в степовій смузі. Надає перевагу відкритим сухим місцевостям.
