Чайка білохвоста (Vanellochettusia leucura, пигалица белохвостая)
Середовище існування/Опис
Спина глинясто-сіра з фіолетовим відливом, зоб бурувато-сірий, груди аспідно-сірі, хвіст чисто-білий. Лоб птиці, горло і боки голови білі, черевце бурувато-сіре. Крила досить широкі і злегка закруглені, з широкою білою смугою. Дзьоб тонкий, стрункий, трохи довший, ніж у інших чайок. Довжина крила 16-18 см.
Вид –/Рід — Vanellochettusia leucura
Родина – Сивкові
Ряд – Сивкоподібні
Гніздяться білохвості чайки по широких річкових долинах з мережею проток і озерець, на сирих площадках і на всяких інших зволожених порослих трав'янистою рослинністю місцях, поблизу річок чи озер. Не уникають і добре зрошуваних полів. Найчастіше птахів вдається бачити бродячими по мілководдю, іноді по залитим водою рисовим полям, де вони ловлять здобич на поверхні води або беруть її з дна на дуже мілких місцях. І відпочивають вони нерідко стоячи у воді, іноді поринувши в неї по саме черевце.
Відмінності від схожих видів: від степової чайки відрізняється суцільно білим хвостом, за яким у польоті виступають довгі жовті ноги, та відсутністю білих "брів".
Живлення
Основу раціону складають личинки і дорослі комахи різних видів, особливо саранча та інші прямокрилі.
Розмноження
Гніздо білохвостих чайок розташовується на сухому місці, абсолютно відкрите і має звичайно 3 або 4 яйця.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
В країнах колишнього СРСР білохвоста чайка гніздиться в країнах на схід від Каспійського моря, іноді зустрічається в околицях Астрахані. Гніздова область починається від східних берегів Аральського моря, де найбільш північні знаходження білохвостої чайки — дельта Сирдар'ї та озеро Камишлі-баш (Зарудний, 1915).
На зиму білохвості чайки перелітають у Північно-Східну Африку, лише деякі птахи залишаються на півдні Середньої Азії. Статус перебування в Україні: залітний, спостерігалися випадки гніздування.
