Куріпка сіра (Perdix perdix, серая куропатка)
Середовище існування/Опис
Сіра куріпка — широко поширений вид з роду куріпок. Важко розрізнити від іншого виду, бородатої куріпки. Об'єкт полювання.
Куріпка сіра нагадує рябчика чи невелику свійську курку. Представники виду є середньої величини куріпками. Дзьоб і ноги темного кольору. Верхня частина оперення ряба, коричневого кольору, боки і хвіст руді. Шпори на ногах відсутні. Статеві відмінності зводяться лише до того, що самки забарвлені блідіше.
Вид –/Рід — Perdix perdix
Родина – Фазанові
Ряд – Куроподібні
У забарвленні куріпки переважають сірі і охристо–бурі тони. Верх голови і потилиця забарвлені в оливково–бурий колір, боки голови і горло рудувато–охристі. Шия, груди і боки голубувато–сірого кольору, з дрібними хвилястими чорними смужками. На боках розташовані бурі плями, живіт світло–сірий. У самок пляма або зовсім відсутня, або розбита на декілька дрібних плям.
Зверху самець сірувато-бурий, строкатий, на боках руді поперечні смуги, на грудях коричнева підковоподібна пляма. Самка має темніше забарвлення.
Куріпка сіра виключно наземний птах, на дерева сідає рідко. Ходить згорбившись, з витягнутою шиєю. Охоче копається в землі, розшукуючи їжу. Осілі птахи, живуть у відкритій місцевості.
Протягом року куріпка сіра живе в одному районі.
Бігає швидко з високо піднятою головою. При небезпеці злітає з гучним ляскотом крил й швидко перелітає на невелику відстань.
Голос самця — голосне «кукуріку» схоже на крик півня, а самки — квоктання.
Зимою переселяється до населених місць, ночує у дворах, біля будівель, а також у кущах або біля підніжжя барханів і пагорбів, зібравшись тісною зграйкою на снігу з підвітряного боку.
Значну шкоду куріпкам завдають бродячі коти та бродячі пси.
Куріпки потребують води, тому в безпосередній близькості від місць їх проживання, як правило, є водоймища.
Куріпка швидко приручається, особливо маленькі пташенята. Якщо ж впіймати увесь виводок, то з молодими легко приручаються і старі птахи.
У вересні-жовтні куріпки об'єднуються в зграйки і починають кочувати.
Живлення
Харчуються різноманітними насінням, іноді комахами.
Дорослі особини живляться переважно насінням бур'янів, а в літній період комахами. Взимку птахи харчуються бруньками лози, сходами озимини та інших рослин. Суттєву частку раціону складають насіння бур'янів, ягоди глоду, терну, горобини. Під час снігових, морозних зим птахи страждають від голоду і гинуть у великих кількостях. Поїдають також і тваринні корми — комах, павуків, молюсків та інших безхребетних тварин.
Розмноження
Приблизно в кінці березня або на початку квітня розбиваються на пари.
Гнізда влаштовують на землі під кущиком у вигляді вистелених заглиблень, розташованих в затишних місцях. Гніздо є невеликою ямкою, що слабо вистилене рослинним дрантям. Поміщається в більшості випадків під навісом каменя, під прикриттям кущика трави або гілляк чагарника. Кладка на середину травня може складатись з 22-х світло-бурих яєць однотонного вохристого кольору. Тривалість насиджування триває близько місяця. Через добу після вилуплювання пташенята покидають гніздо. В період насиджування яєць та вигодовування пташенят суттєву небезпеку становлять сірі ворони. Пташенята також гинуть і від хижаків, особливо яструбів малих та лисиць. Вилуплюються пташенята опушеними. Через 10 днів вони можуть пурхати, а через 3—4 місяці досягають розмірів дорослих птахів. Виводки сірих куріпок тримаються в полях, особливо ярих, де багато картоплі і гречки; сіра куріпка дуже любить чагарникові лісові узлісся, що розташовані поряд з такими полями. У віці 1-3 тижнів виводки об'єднуються і утворюють загальні зграйки по 30-40 і більш за птахів з декількома батьками. Самець щоранку скликає пташенят особливим свистом. Коли виводок підросте, птахи зграйкою летять на місце годівлі.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Сіра куріпка — типовий мешканець лісостепових угідь, тому з відкриттям нових земель вона усе далі і далі поширюється на північ.
В Україні осілий птах всіх областей окрім Карпат і суцільних лісових масивів Полісся.
Чисельність у центральних районах Хмельницької області дуже низька, на півдні - дещо більша. Для збереження виду необхідна заборона на полювання.
