Саджа (Syrrhaptes paradoxus, саджа)
Середовище існування
Напівпустелі і пустелі від пониззя Волги на схід до південного Забайкалля і Монголії, на північ приблизно до 51° північної широти (р. Ілек, Семипалатинськ, Алтайські степи), на південь до Сир-дар'ї та пониззя Аму-Дар'ї. На території України садж помічали під час періодичних нальотів, що були відмічені в 1859, 1863, 1872, 1876, 1888 та 1908 р. В 1888 та 1908 pp. саджі траплялись майже в усіх областях України, а окремі пари гніздилися в степовій зоні (Дніпропетровська область, Асканія-Нова). Востаннє цих птахів спостерігали в Пирятинському районі Полтавської області і в Прилуцькому районі Чернігівської області в травні і червні 1921 р. Підчас нальотів саджі з'являлися у нас зазвичай весною (квітень) і трималися до початку зими (грудень). Масові зальоти на територію України співдали з масовими зальотами садж в Європу, і були сприченені, очевидно, проблемами з кормовою базою в місцях постійного гніздування.
Вид – Саджа (Syrrhaptes paradoxus)
Рід – Саджа (Syrrhaptes)
Родина – Рябкові (Pteroclididae)
Ряд – Голубоподібні (Columbiformes)
Довжина тіла – 40 см
Розмах крил – до 71 см
Вага – 250 - 300 г
Лоб, боки голови і горло дорослого самця вохристо-жовті. Потилиця і шия до вола сірі. Спина і крила зверху пісочно-вохристі з чорно-бурими поперечними смужками. Воло, груди і передня частина черева сіро-вохристі, на задній частині грудей є біла поцяткована чорним поперечна смуга. На задній частині черева великі чорна і коричнева плями. Махові пера блакитно-сірі з буруватими внутрішніми опахалами. Стернові пера сірі з вохристими плямами і білими кінцями. Доросла самка має поцяткований бурим верх голови і шиї. Жовте горло відокремлене від сірих грудей вузькою чорною рискою. Біло-чорної смуги поперек грудей нема.
Спосіб життя
Саджі селяться в полинових напівпустелях, на пісках з рідкою рослинністю та в інших подібних місцях. Протягом цілого року саджі літають на водопій, іноді на значні відстані, збираючись для цього у зграйки. Взагалі ці птахи весь час, крім періоду гніздування, тримаються зграями, по землі бігають своєрідними ковзними рухами; політ надзвичайно швидкий. При польоті і біганні весь час подають голос, який здалека звучить, як часто повторюване «куік-куік» або «кьокі-кьокі», а зблизу, як «кьокрік». Живляться саджі різним насінням, стеблами і листочками солянок та інших рослин, а також поїдають багато комах. У волах і шлунках цих птахів, здобутих весною, було насіння споришу, вики, проса, гречки і трава.
Розмноження
Гніздовий період починається досить пізно, звичайно близько середини травня. Самка відкладає у невелику заглибину під кущем полину або іншої пустинної рослини звичайно три, рідко два або чотири яйця. Їх насиджують обидва батьки трохи менше місяця. Пташенята вилуплюються вкритими пухом, незабаром залишають гніздо і бродять з батьками, розшукуючи їжу. Линяння (єдине на рік) у саджі розтягнуте. Воно починається в кінці травня або на початку червня (іноді й пізніше), а закінчується до жовтня. Зимою частина садж залишається на місцях гніздування, частина відкочовує далеко на південь від гніздового ареалу.
Охорона
Починаючи з 50-х років ХХ століття саджа зазнала зменшення чисельності через масоване «освоєння» пустель. Крім цього однією з причин зменшення чисельності вважається те, що прокладення автошляхів дозволило мисливцям легше полювати на саджу на водопоях та місцях, де птахи «купаються» в пилу. Цікаво, що зникнення популяцій саджі, що оселялись на теренах Європи, також пов’язане зі знищенням їх мисливцями. Птах охороняється законодавством ряду країн Середньої Азії та Російської Федерації.
