Середовище існування

В місцях гніздувань в лісовій смузі оселяється в розріджених лісах, вирубках з високими деревами та підліском, в якому і облаштовує свої гнізда. Зазвичай, обирає місця з деревами не нижчими за 5 м, і нижнім ярусом з високої трави на зразок папороті чи кропиви. На відміну від інших представників своєї родини, зазвичай оселяється поблизу водойм. Вівчарик-ковалик є перелітним, осілим і кочовим видом на території Євразії, островах східної частини Атлантики та в Північній Африці. Основний європейський ареал не заходить південніше 40° південної широти. Зимує на півдні ареалу, аж до Центральної Африки.

Опис

Забарвлення досить однорідне: верх бурувато-оливковий; груди, горло й боки – легкого рудувато-жовтуватого відтінку, черевце білувате. Восени забарвлення тьмяніє, жовтуватий відтінок боків майже зникає. Перед зимовою міграцією відбувається досить тривала повна линька. Дзьоб тонкий і загострений, ноги темні з жовтою ступнею. «Брови» кремово-білі, вирізняються не сильно. Статевий диморфізм відсутній.

Спосіб життя

Вівчарик-ковалик - товариська і активна пташка, що перебуває в безперервному русі, часто нервово смикає крилами, обстежує кожен куточок у рослинних заростях, де можуть ховатися дрібні комахи, що становлять основу її харчового раціону. Політ хвилеподібний, нерішучий, але досить швидкий. Характерною рисою є позив, що складається з односкладового свисту з наголосом на кінці. Пісня, яка є надійною визначальною ознакою виду, складається з наполегливо повторюваних двох протилежних звуків «тінь-тень, тінь-тень, тінь-тень». Харчовий раціон, як і в більшості інших вівчариків, в основному складається з різноманітних дрібних лісових та водяних комах, їх личинок, а також павуків. Споживає велику кількість мух, гусені та невеликих жуків. Восени харчується ягодами бузини. Здобуває їжу здебільшого в кронах дерев і чагарників, в повітрі біля листя. У день з'їдає корму близько третини власної ваги, а перед осінньою міграцією набирає додатковий жир, потрібний для подолання великих відстаней. Захищаючи гніздо, вівчарик-ковалик здатний атакувати навіть більших за себе хижаків, хижих ссавців чи охочу до яєць сойку.

Розмноження

На місця гніздування вівчарик-ковалик повертається в кінці березня – початку квітня. Першими прилітають самці, самички ж з'являються значно пізніше - через 2-3 тижні опісля. Зауваживши потенційну партнерку, самець виконує навколо неї шлюбний танок-політ, що нагадує пурхання метелика. Гніздова територія зазвичай займає близько 10 м в радіусі від гнізда, кормова ділянка значно ширша й перевищує гніздову в десять і більше разів. Будівництвом та облаштуванням гнізда, а також насиджуванням яєць й доглядом за нащадками, займається здебільшого сама самка, у той час як завданням самця є охорона території. Гніздо у вигляді будиночка вівчарик-ковалик облаштовує на землі або невеличкому, до 75 см, підвищенні. Як будівельний матеріал використовуються торішнє листя і трава, а для підстилки невелика кількість пір'я. Гніздо має бічний вхід, висота його близько 12,5 см, а діаметр - 11 см. Кладка складається з 2-7 (зазвичай 5-6) білих яєць з покритих нечисленними плямами червоного, фіолетового або бурого кольору. Насиджування починається з останнього яйця і триває протягом 14-15 днів. Пташенята гніздового типу - після вилуплення вони майже голі, сліпі і безпорадні. Здатність до польоту проявляється через 14-15 днів, коли самка добуває корм і деякий час доглядає за потомством. У прохолодну або негоду, коли кількість комах різко зменшується, самець може допомогти самці вигодувати пташенят. Після вильоту, пташенята протягом 3-4 тижнів тримаються в неподалік від гнізда і підгодовуються батьками. Шлюбні пари, очевидно, зберігаються лише протягом одного сезону, навіть коли птахи повертаються на ті ж місця гніздування. Вівчарик-ковалик моногамний вид, зрідка спостерігається полігінія. Відомі окремі випадки схрещування з вівчариком весняним – нащадки в таких "сім'ях" видів володіють вокальними особливостями обох видів.