Яструб великий трохи більший за ворону, він - втілення сили і спритності. Самки більші за самців. Голова птаха порівняно невелика з коротким, зігнутим і сплющеним з боків дзьобом. Пір'я доволі оригінальне: верх темний, сіро-бурий, а нижня частина білувата з поперечними сірими смужками. В сірих яструбів добре помітна біла надбрівна смужка. Колір очей у дорослих особин червоний або червоно-коричневий, у молодих особин яскраво-жовтий.

Самці зазвичай важать 630—1100 г, їхня довжина складає в середньому 55 см, розмах крил варіює в межах 98-104 см. Самки трохи більші, маса 860—1360 г, довжина 61 см, розмах крил 105—115 см.

У молодих яструбів забарвлення помітно відрізняється від дорослих особин: їхня верхня частина, голова і зовнішня частина крил коричневі, груди білі з вертикальними коричневими смугами.

Живуть яструби великі в гірських і лісових територіях Євразії і Північної Америки. Заселяють хвойні і листяні ліси. Гнізда полюбляють звивати в лісі, який багатий старими і високими деревами, має середню освітленість і невеликі галявини неподалік для полювання.

Про кровожерливість яструба великого серед мисливців ходять легенди. Мовляв яструб великий і качок, і навіть глухарів винищує за сезон багатьма сотнями. На рахунок сотень — це, звичайно ж, велике перебільшення, але заперечувати сам факт знищення яструбом якоїсь кількості дичини навряд чи розумно. Все питання — якої? Добуває яструб великий майже виключно птахів, до того ж найрізноманітніших; 80—90% здобичі складають дрозди, дятли, сойки, ворони, грачі, голуби. Значно рідше ловить він тетеруків, рябчиків, молодих глухарів, качок, домашню птицю; дістається від нього і зайцям, і білкам. При тому частка пернатої дичини і зайців у харчуванні яструба великого зростає зимою.

Прямими спостереженнями з наметів, влаштованих на деревах поблизу яструбиних гнізд, вдалося встановити раціони окремих сімей яструба великого. За гніздовий сезон кожен виводок добуває три—чотири сотні дроздів, шпаків, дятлів та інших непромислових птахів. В місцях великої чисельності диких куриних пара яструбів може виловлювати до 30—50 їхніх пташенят за літо і осінь, а для однієї пари це не так вже й мало.

Не варто забувати, що в лапи яструбів великих нерідко потрапляють слабкі та хворі птахи. В Німеччині встановлено, що пара яструбів великих на 30—50 квадратних кілометрів лісу буде не тільки нешкідливою, але й навіть корисною для підтримання здорового стану популяції дичини. В Голландію для цієї цілі завезли і випустили 40 пар яструбів великих (!), а Міністерство сільського господарства країни заснувало премію тим фермерам, на чиїх землях випущені птахи успішно приживуться. Не за винищення, зауважте, а за збереження цих хижаків.

В Норвегії повністю знищили яструбів, щоб збільшити поголів'я білих куріпок. Вийшло ж навпаки - зникли яструби - катастрофічно почали вимирати куріпки. Вони помирали від хвороб, яким яструби не давали розповсюджуватися, виловлюючи хворих птахів. Тому довелося норвежцям завозити крилатих санітарів з інших країн, купуючи при цьому птахів на вагу золота.

Зараз популяцію яструбів великих намагаються відновити і в Англії, де вони зникли або, якщо гніздяться, то не більше десяти пар на всю країну (припускають, що це ловчі яструби, які втекли з вольєрів). Програма відновлення має і практичну ціль — вернути у фауну країни хижака, що здатен контролювати ворон, які занадто сильно розплодилися.

На полюванні яструб великий відчайдушно сміливий і на диво хитрий. Свою здобич, в тому числі й домашніх курей, терпеливо підстерігає, сховавшись десь в густій кроні дерева. Кидається на неї і раптово зникає: вибігши на курячий переполох хазяїн найчастіше яструба вже не бачить.

Денна норма їжі яструба великого 150—200 грам. Підраховано, що за період вигодовування виводку з 2—3 пташенят потрібно 15—20 кілограмів корму, а всій сім'ї за рік — близько 150, що еквівалентно масі 300—400 ворон.

Більшість популяцій веде осілий спосіб життя і, як правило, притримується однієї території протягом всього життя. Єдиною перелітною популяцією вважається та, яка гніздиться на півночі і північному-заході Північної Америки — на зиму вони мігрують на південь.

Яструби великі строго притримуються своєї території. Якщо хтось здійснює вторгнення на територію яструбиної пари, то вона відчайдушно буде захищати її. Індивідуальна територія у самців, як правило, знаходиться вище, ніж у самок. Території можуть пересікатися в різних особин, за винятком району гніздування. Під час гніздування індивідуальна територія в цілому складає від 570 до 3500 гектарів.

Як і інші яструби, великі яструби спілкуються між собою за допомогою звукових сигналів, кричачи високим дзвінким клекотом. Особливо їхнє спілкування помітне під час гніздування, коли і самець, і самка видають однакові вібруючі звуки, тільки у самки голос нижчий і голосніший.

Яструби великі полюють на птахів, ссавців, безхребетних, середніх і великих рептилій. Жертва може складати до половини маси хижака. Дієта різних популяцій відрізняється і залежить від довколишньої території, але в загальному вони полюють на зайців, білок, рябчиків.

Розмножуються яструби великі один раз в рік, в період між початком квітня і серединою червня. Пара починає будувати гніздо ще за два місяці до відкладання яєць. Зазвичай, гніздо влаштовується на гілці біля стовбура, недалеко від відкритого простору — доріг, боліт, лугів. Гніздо має близько метра в діаметрі, розташовується на висоті 0.5-1 м над землею і будується з сухих гілок, обвитих зеленими пагінцями або пучками хвої і шматочками кори.

Звичайно самка відкладає 2-4 яйця з інтервалом в 2-3 дні. Яйця шершаві на дотик, блакитно-білого кольору.

Пташенята починають з'являтися через 28-38 днів.

Висиджує переважно самка, але самець заміняє її під час полювання. Пташенята після вилуплення залишаються в гнізді протягом 34-35 днів, після чого починають перебиратися на сусідні гілки того ж дерева. Літати вони починають у віці 35-46 днів, але батьки їх годують поки їм не виповниться 70 днів. Незалежними молоді яструби стають на 95 день. Період статевої зрілості у молодих яструбів наступає через рік.

Протягом всього гніздового сезону яструби, як і багато інших хижаків (канюки, осоїди, підорлики, беркути), носять в лоток зелені гілки. Їхнє значення в період вигодовування пташенят не зовсім зрозуміле. Частково вони йдуть на ремонт звисаючих країв гнізда. Але одна із їхніх функцій, напевне, санітарного характеру. В гнізді, де загинула самка, в перші дні після цього нагромадилось близько десятка частково з'їдених або цілих тушок птахів, які вже почали розкладатися і погано пахнути. Саме в цей час самець посилено став приносити гілки (до 5 за ранок), переважно осикові зі свіжим листям, і старанно прикривати ними залишки здобичі. Між пташенятами і гниючими залишками виник ізолюючий прошарок. Не виключене і часткове дезінфікуюче їхнє призначення — добре відомі фітонцидні властивості листя і хвої багатьох дерев (сосни, наприклад), якими хижаки часто накривають свої гнізда.