Шуліка рудий (Milvus milvus, красный коршун)
Шуліка рудий (лат. Milvus milvus) — середнього розміру хижа птаха з родини яструбових, яка мешкає в Європі, на Кавказі, в Ірані, Малій Азії і на північному-заході Африки. Рідкісний вид, загальна чисельність у світі оцінюється в 17-28 тис. пар, більшість з яких гніздиться у Франції, Німеччині і Іспанії.
Птаха середніх розмірів довжиною 61-72 см, розмахом крил 175—200 см і масою 900—1400 г. Голова і шия блідо-сірі. Очі янтарного кольору, з жовтими плямками довкола них, дещо приховані. Дзьоб в основі жовтий, на кінці темно-сірий або чорний, гострий, загнутий вниз. Крила довгі, при плануванні витягнуті V-подібно. Хвіст довгий, з вилоподібною виїмкою, часто згинається. Різниця між самцем і самкою не виражена. У молодих птахів в перший рік життя груди і черевце більш світлі і розмиті, а вилочка на хвості не так яскраво виражена.
Гніздиться шуліка рудий в Скандинавії, Центральній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, на півночі Ірану, в Африці на узбережжі Гібралтарської протоки, на Канарських островах і островах Зеленого Мису. В Україні був поширеним на Правобережжi (лісова i лісостепова зони) та в Українських Карпатах. Вiдомi зальоти на Лiвобережжя, а також гніздування на околицях м. Остра Чернiгiвської областi.
В Україні дуже рідкісний птах. Відомі поодинокі знахідки гнізд. У 2-й половині 19 - на початку 20 століття був звичайним на гніздуванні на Закарпатті, Волині, Житомирщині, Уманщині та околицях Києва. В XX столітті загальна популяція виду різко знизилась, при чому тільки з 1970 по 1990 роки численність впала на 20 %. Тим не менше, популяції в центральній і північно-західній Європі в останній час показують признаки відновлення.
Шуліка рудий надає перевагу узліссям та галявинам старих високостовбурних листяних і мішаних лісів, що межують з відкритими місцевостями та водоймами. В Українських Карпатах селиться в передгір`ях по річкових долинах.
Перше потомство з'являється у віці 2-4 років. Шуліки моногамні. Як правило, пари зберігаються протягом всього життя, хоча поза сезоном розмноження проводять час окремо.
Щойно вилуплені пташенята шуліки рудого покриті пухом.
Залицяння і будівництво гнізда починається в березні, за 2-4 тижні до кладки яєць. Гніздо будується в розвилці дерева, найчастіше дуба, липи або сосни, на висоті 12-20 м над землею.
Кладка яєць проходить у квітні і звичайно складається з 1-3 (рідше 4) білих з рудими крапками яєць.
Якщо в силу якихось причин яйця (але не пташенята) були втрачені, то самка здатна відкласти їх ще раз. В рік виводиться тільки одне потомство. Інкубаційний період складає 31-32 дні на кожне яйце, або сумарно 37-38 днів у випадку 3 яєць. Висиджує тільки самка, самець в цей час постачає їжу.
Пташенята ведуть себе агресивно по відношенню один до одного, хоча це рідко стає причиною їхньої загибелі.
Перший політ пташенята здійснюють не раніше ніж через 48-50 днів, а іноді й після 60-70 днів після вилуплення.
Не зважаючи на те, що шуліка рудий доволі велика птаха, він не стільки агресивний і не такий сильний як інші хижі птахи. Під час полювання планує на невеликій висоті, висліджуючи дрібну здобич. Помітивши жертву, каменем падає вниз і схоплює її своїми гострими кігтями. Він полює на невеликих ссавців, птахів, земноводних, рептилій, дощових черв'яків. Іноді харчується падлом, особливо останками овець.
Шуліку рудого занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Європейського Червоного списку (1991) та Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Треба виявити й взяти під охорону місця гніздування виду. Необхідно розробити методику розведення у неволі.
