Сова вухата (Asio otus, ушастая сова)
Сова вухата - це сова середнього розміру (приблизно як голуб Columba livia). Забарвлення досить строкате з домінуванням рудих тонів. Спина сірувато-бура з рудим відтінком, груди і черевце руді або жовтуваті з продовгуватими чорними смугами, які перекреслені плоскими поперечними штрихами. Низ черевця і підхвістя білі. Хвіст знизу жовтуватий з рівномірною темною смугастістю. Очі жовто-помаранчеві. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Лицевий диск рудо-сіруватий, обрамлений білою і чорною смугами. Довкола очей чорні півмісяці зі сторони дзьоба. Під дзьобом чорне пір'я. Між очима білі валики у вигляді півмісяців. Пір'яні "вушка" довгі. Коли птаха сидить, вона добре відрізняється від інших своєю манерою сидіння – стовпчиком з витягнутими вертикально вверх пір'яними вушками.
Самки більші самців, але забарвлені так само. Маса самців сови вухатої - 0,16-0,33 кг, самок - 0,18-0,43 кг, довжина 35-37 см, крило самців - 27,6-31,0 см, самок - 28,2-32,2 см, розмах - 84-95 см.
Пташенята в першому пуховому вбранні білі, мають білий дзьоб з легким сірим нальотом, який з віком темніє, в другому пуховому вбранні - світло-сірі з рудим відтінком і деякою рябизною, великими чорними полями довкола очей, що з'єднуються під дзьобом, білим пір'ям між очима над наддзьобком, сірим дзьобом і добре вираженими пуховими "вушками".
Крила доволі довгі (довші, ніж у сичів), знизу світлі, але не білі, як у болотяної сови (Asioflammeus), з рудим відтінком, чорними плямами на згинах. Знизу на хвості 7 темних смуг і ще 2-3 приховані (у болотяної сови 3 смуги і 1-2 приховані).
Шлюбний сигнал самця - монотонне низьке "укання". Під час токування в проміжках між звуками часто літає і хлопає крилами. Самка видає плакучий звук "няяя", часто в дуеті з самцем. Крик хвилювання - різке "квяк", "квяк-квяк". Пташенята тонко свистять, при чому інтонація свисту залежить від віку.
Вухата сова - типовий лісовий вид. Ареал проживання показаний на карті.
Для полювання вухатій сові потрібні відкриті простори, а тому, суцільних лісів вона уникає.
Максимальної чисельності досягає, як правило, в заплавних лісах, особливо в степовій і тайговій зоні.
Більшість птахів гніздиться в заплавних або водорозділових лісосмугах площею від 0,01 до 100 га або шириною близько 10-100 м, рідше на галявинах великих лісових масивів, в групах з 2-5 дерев і, дуже рідко, на одиночних деревах.
Гнізда влаштовує в основному в спорудах ворон (Corvuscornix) і сорок (Picapica), рідше грачів (Corvusfrugileus). Дуже рідко займає гнізда інших птахів. Займаючи гнізда сорок сова зазвичай злегка розриває їхній дах.
В кладці від 3 до 9, частіше 4-6 яєць білого забарвлення. Під час висиджування деякі яйця забруднюються і стають брудно-білі.
Відстань між гніздами різних пар в щільних гніздових угрупуваннях коливається від 100 до 800 м, в менш насичених - від 0,8 до 3 км.
