Сичик-горобець - дуже маленька (за розміром схожа до горобця Sturnus vulgaris) сова з відносно великою приплюснутою головою. Лицевий диск схожий на лицевий диск сича хатнього, але з більш вираженими концентричними кругами, які утворені білими крапками. Між очима часто наявні чіткі валики з білого пір'я у вигляді вертикальних брів в формі півмісяця. Дрібне пір'я над дзьобом завжди темне. Райдужна оболонка очей жовта, зіниці чорні. Дзьоб жовтий або сірувато-жовтий. Забарвлення верху буре з численними круглими білими плямами, на голові дрібними, на спині великими. У летючої птахи зверху на темному фоні крила добре видно 2 білі смуги. Низ світлий з темними плямами. На черевці плями вузькі продовгуваті, по боках грудей – трикутні або каплеподібні, значно товстіші від тих, що на черевці. Хвіст с п'ятьма вузькими світлими поперечними смугами.

Самки більші за самців, однак забарвлені вони однаково. Маса - 0,051-0,085 кг, довжина - 15-18 см, крило самця - 9,3-10,5 см, самки - 10,0-11,0 см, розмах - 34-38 см.

Молоді особини сичика-горобця схожі на дорослих, від яких відрізняються меншою кількістю плям зверху тіла та їхнім вохристим забарвленням.

Пухові пташенята в першому вбранні сірувато-білі, в другому – зверху однотонно коричнево-бурі, без плям. Лицевий диск не виражений і близький до забарвлення голови (тільки трохи світліший). Забарвлення низу світле. Верхня частина грудей темніша від черевця за рахунок більш інтенсивних бурих продовгуватих плям. Дзьоб світло-сірий або жовтувато-сірий.

Літає пурхаючи, легше, ніж інші сичі, хвилеподібно. В польоті птаха час-від-часу на секунду складає крила, так як це роблять дятли.

Голос самця – неголосний свист (нагадує свист снігура Pyrrhula pyrrhula, але голосніший і не такий уривистий). Інтервал між звуками при токуванні 1-3 секунди. При хвилюванні свист більш уривистий і його часто можна почути вдень. Пташенята видають глухі і більш протяжні писки.

В Україні гніздиться у західних областях, зокрема на західних схилах гори Дарвайка на околицях села Кодочави Мiжгiрського району Закарпатської області (1985 р.). В осінньо-зимовий період залітає до Київської, Житомирської, Чернігівської та Полтавської областей. В Українських Карпатах, можливо, є ізольована популяція. Ареал охоплює Євразію.

Полюбляє перебувати в старих хвойних та букових лісах.

Даних про чисельність цього виду в нашій державі немає.

Сичик-горобець – гніздиться в дуплах. Основними постачальниками дупел для нього є дятли. Більшість дупел, які займає сичик-горобець, знаходяться в осиках, ялинках, соснах і березах на висоті 3-16 м.

На відміну від решти птахів, які гніздяться в дуплах, сичик-горобець демаскує гніздо тим, що після вилуплення пташенят чистить їх, повністю викидаючи весь вміст назовні (шкарлупу яєць, фекалії).

В кладці 4-6, рідше 7-8 яєць, білого забарвлення схожих на яйця сича волохатого (Aegolius funereus), але менших.

Відстань між гніздами різних пар в густих гніздових угрупуваннях коливається в межах від 100 до 900 м, в менш насичених - 1-3 км.

Даний вид занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у комплексі орнітофауни у заповідниках Карпатському (біосферний), Розточчя і Поліському (природні), Карпатському національному природному парку. З метою приваблення птаха слід в місцях, придатних для перебування виду, встановлювати штучні дуплянки.