Середовище існування/Опис

Колись оперення великих пірникоз використовували як хутряні прикраси. На щастя, ця мода залишилася в далекому минулому, отож сьогодні ці птахи досить численні.

У багатьох країнах пірникоза тільки завдяки послідовному збереженню вже не належить до видів, що зникають. У кінці дев'ятнадцятого століття чисельність її популяцій значно скоротилась. Однак після того, як із моди вийшли прикраси з пір'я пірникози, популяції цих птахів знову стали великими.

Детальніше: Велика пірникоза (Podiceps cristatus, чомга, или большая поганка)

Середовище існування/Опис

Білочеревий стриж - найбільший представник родини стрімких і елегантних стрижів. Майже все своє життя він проводить у повітрі - там він харчується, п'є і злучається.

Ширяючи високо у небі, білочеревий стриж у польоті нагадує маленького сокола, оскільки в нього такі самі довгі, серповидні крила. У повітрі білочереві стрижі розвивають досить високу швидкість - в середньому від 50 до 100 км/год. До ще більшої швидкості, навіть до 250 км/год, птахи розганяються під час ігор „в квача".

Детальніше: Білочеревий стриж (Apus melba, белобрюхий стриж)

Середовище існування/Опис

До родини бекасових належать також дупель, гаршнеп і вальдшнеп. Звичайний бекас гніздується в Європі, Азії і Америці. Іноді цього птаха називають «небесною кізонькою», оскільки стернове пір'я хвоста токуючого самця видає подібний до бекання звук. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на півночі степової смуги; мігрує скрізь; інколи зимує на південному заході країни та на Сиваші. Звичайний бекас з кожним роком зустрічається дедалі рідше, оскільки його ареал поступово скорочується. Цей птах веде скритний спосіб життя на болотах і сирих лугах. Сполоханий бекас залишає своє укриття, при цьому він летить, перевалюючись з боку на бік. Крила токуючого самця видають бекаючі звуки.

Детальніше: Баранець звичайний (Gallinago gallinago, бекас, или барашек)

Середовище існування/Опис

Лебеді-шипуни - дуже гарні птахи. Їхні величаві силуети можна побачити на поверхні багатьох озер, ставків і річок. Взимку лебедів-шипунів часто можна зустріти, наприклад, у гирлах річок.

Коли пара лебедів вибере для себе належну ділянку і почне будувати гніздо, на самця лягає серйозна відповідальність - він має захищати ділянку від конкурентів і ворогів, які можуть становити небезпеку для самки, що насиджує яйця. У разі небезпеки самець готується до атаки - він широко розкриває крила, настовбурчує пір'я на спині і, вигнувши шию, пливе до супротивника. Зблизька він атакує його дзьобом та ударами сильних крил, якими може завдати ворогові серйозних ушкоджень. Супротивники в цьому випадку зазвичай відступають без бою. У багатьох місцях лебеді-шипуни тримаються парами, а, наприклад, в Англії або Данії вони живуть колоніями. Під час линьки лебеді-шипуни втрачають майже все пір'я на крилах і якийсь час не можуть літати. Щоб у цей час пташенята, що покинули своє гніздо, не залишилися без захисту, спочатку линяє самка. Коли її махове пір'я повністю зміниться і птах знову зможе літати, линька починається у самця. У Центральній Європі і на Британських островах лебеді-шипуни іноді залишаються на гніздуваннях і взимку. У таких випадках вони об'єднуються в невеликі стаї.

Детальніше: Лебідь-шипун (Cygnus olor, лебедь-шипун)