Гага звичайна (Somateria mollissima, обыкновенная гага)

Середовище існування/Опис

Звичайна гага або пухівка (Somateria mollissima) — велика морська качка, поширена уздовж північного узбережжя Європи, Східного Сибіру і Північної Америки. Велику частину життя гага проводить в морі на невеликій відстані від берега, де часто можна побачити як вона «танцює» на хвилях або летить дуже низько над водою. Гніздиться колоніями на арктичному узбережжі, островах Північного Льодовитого океану і північних помірних широтах. Зимує в прибережних водах в південній частині ареалу гніздування або на південь від нього. Поза сезоном розмноження утворює великі зграї. Харчується молюсками і ракоподібними, за якими пірнає на морське дно.

Звичайна гага перш за все відома своїм легким і еластичним пухом, яким утепляють одяг полярників і альпіністів, звідки, зокрема, її друга українська назва — «пухівка». В Північній Європі та Ісландії отримала розвиток галузь господарства, присвячена збору і обробці гагачого пуху.

Звичайна гага — дуже крупна, коренаста качка з короткою шиєю, великою головою і дзьобом клиноподібної форми, що нагадує дзьоб гусака. Розміром птах з невеликого гусака: довжина тіла 50—71 см, розмах крил 80—108 см, маса 1,8—2,9 кг.

У забарвленні яскраво виражений статевий диморфізм. Самець зверху переважно білий, за винятком чорної бархатистої шапочки на голові, зеленуватої потилиці і чорного надхвістя. На грудях помітний ніжний рожево-кремовий наліт. Низ і боки чорні, з великими білими плямами з боків підхвістя. Колір дзьоба відрізняється у окремих підвидів — він може бути жовто-оранжевим або сірувато-зеленим, також розрізняється форма малюнка на дзьобі (див. розділ «Класифікація»). У тихоокеанського підвиду S. m. v-nigra на підборідді є чорний V-подібний малюнок.

У оперенні самки поєднуються буро-коричневий фон і численні чорні плями на верхній частині тіла, особливо великі на спині. Дзьоб зеленувато-оливковий або оливково-бурий, темніший ніж у самця. Якщо самець легко розпізнається в порівнянні з рештою качок, то самку іноді можна сплутати з самкою спорідненої королівської гаги (S. spectabilis). Від останньої її можна відрізнити по масивнішій голові і задньою формою дзьоба: у королівської гаги вирізи оперення з боку щік і з боку лоба мають приблизно рівну довжину, тоді як у звичайної виріз з боку щоки помітно довший і майже досягає ніздрів.

Молоді птахи в цілому схожі на самку, але мають темніше, монотонніше оперення з вузькими плямами. Черевна сторона сіра.

ЛОКОМОЦІЯ

Звичайна гага — типово морський вид, на берег вона виходить тільки для розмноження — з цієї причини пересувається на суші дуже незграбно, перевалюючись. В польоті виглядає дуже огрядним, важким птахом, летить із швидкістю 55—65 км/год. Над водою тримається дуже низько, над самими гребенями хвиль, роблячи глибокі рівномірні помахи крилами. Добре плаває навіть при сильному хвилюванні і чудово пірнає на глибину від 3 до 20 метрів, а в окремих випадках і до 50 м, використовуючи для пересування під водою крила.

ВОКАЛІЗАЦІЯ

Гаги вокалізують тільки в сезон розмноження, в решту часу, як правило, мовчазні. Типовий заклик самця — глухе воркуюче «агууу-агууу», яке він видає під час сумісного залицяння — цей звук віддалено нагадує крик пугача. Типовий заклик самки — низьке крякання «корр-крр-крр», трохи схоже на стукіт човнового мотора.

Живлення

Звичайна гага харчується переважно молюсками (особливо мідіями і літорінами), яких дістає з дна моря. Крім того, вживає в їжу ракоподібних (зокрема бокоплавів, балянусів і рівноногих), голкошкірих та інших морських безхребетних. Зрідка їсть рибу. В період розмноження самка також харчується рослинними кормами, які знаходить на узбережжі, — водоростями, ягодами, насінням і листям трав.

Основний спосіб добування їжі — пірнання на морське дно, у місцях, де глибина становить 2—4 м. Проте відомо, що птахи здатні занурюватися на глибину до 20 м і триматися під водою більше хвилини. Їжу заковтують цілком і потім переварюють в мускульному шлунку. Годуються в світлий час доби групою, при цьому ватажок зграї пірнає першим, після чого за ним слідує решта птахів. Через 15 — 30 хвилин після початку полювання слідує перерва, під час якої птахи виходять на берег, відпочивають і перетравлюють їжу. В суворі зими гаги прагнуть зберігати енергію — ловлять крупнішу здобич або зовсім відмовляються від їжі на період похолодання.

Розмноження

У місцях гніздування з’являється у березні. Гніздові біотопи — низькі о-ви і узбережжя з заростями очерету та трав’яної рослинності. Гнізда частіше влаштовує в очереті, рідше — у лободі, кінському щавлі та заростях інших трав’яних рослин у прибережній зоні. Інколи утворює колонії. У повній кладці 3–8 яєць (найчастіше — 5–6). Насиджування триває 28–30 днів. Перші пташенята з’являються у кінці квітня — на початку травня.

ПРИРОДНІ ВОРОГИ І ПАРАЗИТИ

У полярних районах основними хижаками, які полюють на гагу, вважаються біла сова і песець. У південніших широтах на птахів нападають орлан-білохвіст, руда лисиця і пугач. Найуразливіші птахи в період розмноження: під час насиджування качка не покидає гніздо, а каченята, що щойно з'явилися на світ, не здатні літати і плавати. В цей час вони часто стають легкою здобиччю для мартинів і воронових — чорної, сірої ворони і крука. Заражають птахів і різні паразити, зокрема деякі види трематод, цестод і акантоцефалів.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ І ПРИЧИНИ ЇЇ ЗМІНИ

Гніздову популяцію у Європі оцінено в межах 840 тис. — 1 млн. 200 тис. пар, зимуючу — 1 млн. 700 тис. ос. На о-вах Ягорлицької і Тендрівської заток Чорноморського біосферного заповідника гніздиться 1,2—2 тис. пар, в РЛП «Кінбурнська коса» — близько 100 пар, у інших місцях — поодинокі пари. В останні роки чисельність зменшується. У районі Чорноморського біосферного заповідника кількість гніздових пар знизилась до 670—700. На зимівлю залишається від 500 до 2 тис. ос., раніше реєстрували до 8 тис. ос. Причини зміни чисельності — погіршення екологічного стану Чорного моря, епізоотії у гніздових поселеннях, знищення кладок мартином жовтоносим.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Гніздовий ареал охоплює пн. узбережжя і о-ви Євразії та Пн. Америки. В Україні гніздиться на о-вах Ягорлицької, Тендрівської та Джарилгацької заток, на Кінбурнській косі та о. Березані. В означених районах, а також у прибережній зоні Одеської обл. та дуже рідко в українській частині дельти р. Дунаю зимує частина популяції.

Охорона

Природоохоронний статус вразливий.

fShare

Tweet

Whatsapp