Середовище існування/Опис

Трохи більший за лучного щеврика, приблизно з лісового. У шлюбному наряді відрізняється від усіх інших щевриків виразно-рудим, до цегляно-червоного, кольором на горлі і зобі, зазвичай (не завжди) більше вираженим у самців. Велика кількість і розташування плям на грудях, черевці і боках схильні до великих індивідуальних варіацій. У осінньому оперенні і у молодих птахів горло і зоб не руді. Схожий з луговим і сибірським щевриками; від лугового щеврика відрізняється рудувато-бурим кольором спини, з чіткими темними плямами на попереку і надхвісті, при навичці можна відрізняти по більших і темніших плямах на боках, рудішому горлу і грудях, яскравішими білуватими смужкам на крилі. Від сибірського щеврика восени відрізняється менш яскравими світлими смужками на спині і крилах. Кіготь заднього пальця довший за сам палець і слабо зігнутий, як у лучного і сибірського щеврикiв. На осінньому прольоті можна сплутати з лісовим і плямистим щевриками, відрізняється від них більш охристим низом тіла з великими темними плямами і більш явними світлими смужками на передній частині спини, довгим заднім кігтем. Вага 15-29 г, довжина 15-18, крило 8,2-9,3, розмах 26-30 см.

Середовище існування/Опис

Польовий щеврик — птах трохи більший від горобця, але сірішого забарвлення з менш помітними, ніж у інших видів, ряботинами.

Загальне забарвлення спинної сторони жовтувато-пісочно-буре з темними плямами. Задня частина спини, поперек і надхвістя без плям. Черевна сторона вохристо-білувата з буруватим відтінком на грудях і боках. На зобі і по його сторонах розпливчасті буруваті штрихи. «Брова» світла. Крайні дві пари кермових вохристо-білі з бурими клинами. У молодих птахів спинна сторона з лускатим малюнком, а черевна — з рясним розвитком плям по боках горла, на грудях і з боків тіла.

Середовище існування/Опис

Маса тіла: 27-43 г, довжина тіла: близько 17 см.

Дорослий самець у шлюбному вбранні зверху бурувато-сірий, із темною строкатістю на спині й крилах; на тім’ї спереду чорна пляма, від неї йдуть чорні смужки, які переходять у видовжені пера чорних "ріжок"; задня частина тім’я, потилиця й задня частина шиї з рожевим відтінком; лоб, "брови", горло і боки шиї жовтуваті; вуздечка, "вуса" і широка поперечна смуга спереду на шиї чорні; низ білий, на рудуватих боках ледь помітні темні риски; махові пера бурі; центральні стернові пера рудуваті, інші — чорні, на крайніх — біла барва; дзьоб бурувато-сірий, на кінці чорний; ноги чорні; в позашлюбному оперенні голова і шия забарвлені тьмяніше; чорні пера з білуватою облямівкою; "ріжок" немає. У дорослої самки, яка в цілому подібна до дорослого самця, в шлюбному вбранні задня частина тім’я, потилиця і задня частина шиї оливкові, з темними рисками; "ріжки" менш розвинені; в позашлюбному оперенні схожа на самця. Молодий птах схожий на позашлюбного дорослого, але верх строкатіший; воло і боки тулуба плямисті.

Середовище існування/Опис

Чорний жайворонок — один з найбільших представників сімейства жайворонкових. Розмірами можна порівняти з дроздом або шпаком: довжина його тіла досягає 22 см, вага — 60-70 г, розмах крил близько 40 см. Від решти жайворонків цей птах відрізняється не тільки розмірами, але і незвичайним забарвленням — оперення самця практично суцільно чорне, за винятком світлих облямівок пір'я на спинній стороні тіла. Самка зверху бурувато-сіра, зі світлим лускатим малюнком, знизу брудно-біла, з темними плямами. Райдужка очей темно-бура, лапки у самців чорні, у самок бурі. Дзьоб масивний, сильний. У самців під час шлюбного сезону він світло-сірий, восени — жовтуватий; у самок — сіруватий. Забарвлення оперення молодих птахів подібне до самок, але менш контрастне. Шлюбна пісня нагадує трелі інших жайворонків. Самець співає з землі.

Середовище існування/Опис

Білокрилий жайворонок — птах більший за горобця. У самців верх голови, надхвістя і боки грудей іржасто-руді, спина сіро-бура з широкими темними плямами, низ білий. Чорних плям по боках вола немає. Особливо характерне біле «дзеркальце» на крилах.

У польоті завдяки білому задньому краю крил вони здаються вузькими (бо видно тільки темну передню частину), через що птах нагадує кулика. Схожість з куликом підсилює також характер польоту— прямий і навальний. Тим часом його легко відрізнити від куликів за місцем перебування, зустрічається в полинових степах.

Середовище існування/Опис

Маса тіла: 53-70 г, довжина тіла: близько 20 см. Дорослий птах зверху сірувато-бурий, із темною строкатістю; над оком білувата «брова»; на боках на межі шиї й вола великі чорні плями; боки тулуба буруваті; решта низу тулуба білувата; спід крил темно-бурий; на задньому краю крил вузька біла смуга; махові пера бурі, зі світлою облямівкою; хвіст бурий, крайні стернові пера білі; дзьоб бурий, масивний; ноги бурі. Молодий птах схожий на дорослого, але пера верху зі світлою верхівкою; темні плями на боках шиї ледь помітні.

Середовище існування/Опис

Маса тіла: 19-25 г, довжина тіла: близько 15 см. Дорослий птах зверху світло-бурий, із темними плямами; над оком широка білувата "брова"; на боках шиї по одній чорній поперечній смужці; низ білуватий; махові пера темно-бурі; хвіст темно-бурий, на крайніх стернових перах білі плями; дзьоб і ноги бурі. Молодий птах нагадує дорослого, але зверху строкатіший.

Середовище існування/Опис

Чубатого жайворонка легко впізнати за загостреним чубком на голові. Коли птах біжить, його чубок то піднімається, то опускається. Значну частину дня жайворонок проводить, розшукуючи комах.

Завдяки своєму захисному забарвленню чубатий жайворонок вміє зачаюватися на землі так, що стає абсолютно непомітним. Його пісня звучить не так гарно, як пісня польового жайворонка, але є досить приємною — вона має меланхолійний відтінок. Співає він, сидячи на підвищенні або просто на землі, рідше з піснею злітає.

Середовище існування/Опис

Ластівка берегова за формою тіла мало чим відрізняється від інших ластівок. Спинна сторона і у самця і у самки бура, черевна бруднувато-біла, з широкою сірувато-бурою поперечною смугою на зобі і грудях. Хвіст у ластівки берегової короткий, виїмка на ньому невелика. За розмірами вона менша за інших ластівок: Її довжина зазвичай не перевищує 140 мм, маса 14 г.