Середовище існування/Опис
За стародавньою північною легендою, зграя гагар, що перекликаються в польоті, супроводжує душі померлих. Крики, що їх видають ці птахи - тужливе га-га-га.
Полярна гагара - це беззахисний на суші птах, який, проте, прекрасно почуває себе на воді - плаває він досконало добре. Основною їжею цих птахів є риба, хоча гагари не відмовляються і від водоростей, комах, ракоподібних, черв'яків, молюсків та іншого корму.
Середовище існування/Опис
Великі коловодники ведуть одиночний спосіб життя. Тільки в місцях, де вдосталь корму, птахи утворюють невеликі зграї. Ці птахи завжди тримаються неподалік від води: у річкових гирлах, дельтах великих річок, по берегах прісних водоймищ. Навесні вони живуть на великих болотах і вересових галявинах. Пташенята великого коловодника восени мають навчитися добре літати, інакше вони не зможуть вирушити разом з іншими птахами до місць зимування. Восени великого коловодника можна зустріти в помірних широтах, де птахи зупиняються на відпочинок під час довгої дороги на південь.
Середовище існування/Опис
Колись оперення великих пірникоз використовували як хутряні прикраси. На щастя, ця мода залишилася в далекому минулому, отож сьогодні ці птахи досить численні.
У багатьох країнах пірникоза тільки завдяки послідовному збереженню вже не належить до видів, що зникають. У кінці дев'ятнадцятого століття чисельність її популяцій значно скоротилась. Однак після того, як із моди вийшли прикраси з пір'я пірникози, популяції цих птахів знову стали великими.
Середовище існування/Опис
Білочеревий стриж - найбільший представник родини стрімких і елегантних стрижів. Майже все своє життя він проводить у повітрі - там він харчується, п'є і злучається.
Ширяючи високо у небі, білочеревий стриж у польоті нагадує маленького сокола, оскільки в нього такі самі довгі, серповидні крила. У повітрі білочереві стрижі розвивають досить високу швидкість - в середньому від 50 до 100 км/год. До ще більшої швидкості, навіть до 250 км/год, птахи розганяються під час ігор „в квача".
Середовище існування/Опис
До родини бекасових належать також дупель, гаршнеп і вальдшнеп. Звичайний бекас гніздується в Європі, Азії і Америці. Іноді цього птаха називають «небесною кізонькою», оскільки стернове пір'я хвоста токуючого самця видає подібний до бекання звук. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на півночі степової смуги; мігрує скрізь; інколи зимує на південному заході країни та на Сиваші. Звичайний бекас з кожним роком зустрічається дедалі рідше, оскільки його ареал поступово скорочується. Цей птах веде скритний спосіб життя на болотах і сирих лугах. Сполоханий бекас залишає своє укриття, при цьому він летить, перевалюючись з боку на бік. Крила токуючого самця видають бекаючі звуки.
Середовище існування/Опис
Лебеді-шипуни - дуже гарні птахи. Їхні величаві силуети можна побачити на поверхні багатьох озер, ставків і річок. Взимку лебедів-шипунів часто можна зустріти, наприклад, у гирлах річок.
Коли пара лебедів вибере для себе належну ділянку і почне будувати гніздо, на самця лягає серйозна відповідальність - він має захищати ділянку від конкурентів і ворогів, які можуть становити небезпеку для самки, що насиджує яйця. У разі небезпеки самець готується до атаки - він широко розкриває крила, настовбурчує пір'я на спині і, вигнувши шию, пливе до супротивника. Зблизька він атакує його дзьобом та ударами сильних крил, якими може завдати ворогові серйозних ушкоджень. Супротивники в цьому випадку зазвичай відступають без бою. У багатьох місцях лебеді-шипуни тримаються парами, а, наприклад, в Англії або Данії вони живуть колоніями. Під час линьки лебеді-шипуни втрачають майже все пір'я на крилах і якийсь час не можуть літати. Щоб у цей час пташенята, що покинули своє гніздо, не залишилися без захисту, спочатку линяє самка. Коли її махове пір'я повністю зміниться і птах знову зможе літати, линька починається у самця. У Центральній Європі і на Британських островах лебеді-шипуни іноді залишаються на гніздуваннях і взимку. У таких випадках вони об'єднуються в невеликі стаї.
Середовище існування
Баклани належать до дуже давньої родини пернатих, майже не змінились за 40 млн років. Їх древніми предками були водоплавні птахи, не здатні літати. У штаті Нью-Джерсі (США) знайдені найстаріші скам’янілі рештки баклана, вік яких оцінюється в 50 млн років. Баклан поширений по всій земній кулі, за винятком Південної Америки та Антарктиди. В Україні гніздиться на Дунаї, Дніпрі, на морському узбережжі, а також у окремих регіонах заходу країни; під час міграцій трапляється на більшій частині суходолу; зимує біля морського узбережжя, в пониззях Дніпра та Дунаю. Все життя бакланів тісно пов’язане з водним середовищем – морським чи прісним. Оселяються вони, як правило, понад берегами морів, океанів, великих річок та озер. Види, що гніздяться в краях з прохолодним кліматом, відлітають зимувати на південь, а мешканці теплих широт живуть осіло. Здійснюючи сезонні міграції, баклани летять характерним ключем, при чому в польоті вожака регулярно змінюють інші члени зграї. Протяжність таких перельотів іноді складає до 2000 км.
Середовище існування
Сірий журавель зазвичай оселяється на сильно зволожених луках і грузлих болотах, в заплавах рік та по берегах озер, де по сусідству розміщені зарості вільхи, однак у пошуках харчів часто прилітає на поля та пасовища. Краще за все цей обережний птах почуває себе на широких залитих водою низовинах Скандинавії та сибірської тундри, де ареал його розповсюдження простягається до Північного полярного кола. В Центральній Європі журавель гніздиться на глухих болотах, незачеплених меліорацією, а зиму проводить в теплих краях – на Піренейському півострові або в Північній Африці. Азіатські журавлі відлітають зимувати на південь свого континенту. В Україні гніздиться імовірно, від 500—600 до 700—850 пар. Чисельність журавлів зменшується через осушення боліт та використання пестицидів. Журавель сірий охороняється Червоною книгою України.
Середовище існування
Серпокрилець – перелітний птах. На початку гніздового періоду він прилітає в Європу та Азію, де в зоні помірного клімату навесні та влітку з’являється величезна кількість комах – головного харчу в меню цих птахів. Але варто прийти осінньому холоду, серпокрильці відлітають до Південної Африки, де проводять всю зиму. Спочатку серпокрильці мешкали в гірській місцевості, що поростає густим лісом, але сьогодні стали міщанами і без остраху селяться по сусідству з людиною.
Середовище існування
Ареал бугая охоплює Євразію та Африку. Деякі перелітні популяції гніздяться в помірному кліматичному поясі, а з настанням зимового холоду відлітають на південь. Популяція, що гніздує в Центральній Європі, часто проводить зиму на півдні рідного континенту або в Північній Африці. Азіатські популяції бугаїв не полишають на зиму свого континенту, а тільки перелітають у місця з більш м’яким кліматом. Осілі популяції бугаїв мешкають в деяких регіонах Північної та Південно-Східної Африки. Зазвичай птахи розселюються на широких заболочених місцевостях з обов’язковою наявністю очеретових заростей. Це можуть бути болота, береги озер і ставків, зарослі береги тихих річок. Побачити бугая у дикій природі, незважаючи на її великі розміри, дуже нелегко. Майже все своє життя цей птах проводить у заростях очерету, камуфляжне забарвлення і характерна вертикальна захисна поза роблять бугая майже невидимим серед стебел очерету, що дуже ускладнює спостереження за ним та вивчення біології даного виду. На території України бугаї – це гніздові, перелітні птахи. Лише деякі особини залишаються на зиму біля Дніпра чи Дунаю.
