Середовище існування/Опис
Маса тіла: 6-7 г, довжина тіла: близько 9 см. Верх оливково-зелений; голова темно-оливкова, з поздовжньою жовтою смугою на тім’ї; над оком чітка жовта "брова"; поперек жовтий; низ сірувато-білий, із жовтим відтінком на череві і підхвісті; на покривних перах крила дві вузькі жовті смуги; махові й стернові пера бурі; дзьоб темно-бурий; ноги бурі.
Середовище існування/Опис
Птах розміром з горобця. Верх тіла буро-сірий з поздовжніми темними плямами. «Шапочка» на голові і смужка від дзьоба через око, що закінчується плямою на щоках, чорного кольору. «Брова» білувата, низ тіла вохристо-жовтуватий з рідкими темними плямами на боках. Невелика скритна мовчазна пташка. Тримається найчастіше в заростях кущів. Самець співає, злітаючи на вершини дерев. Голос — тиха трель «тіррррль». Пісня — набір гучних трелей.
Середовище існування/Опис
Птах розміром приблизно з горобця. Маса тіла 19—20 г, довжина тіла біля 15 см. Статевий диморфізм не виражений. Дорослий птах зверху рудувато-бурий, з темною смугастістю; покривні пера вух бурі, зі світлими рисками; смуги над очима, горло, шия з боків і спереду, воло і груди сірі; на рудувато-бурих боках тулуба темно-бурі поздовжні смуги; черево і підхвістя білуваті; махові і стернові пера бурі; дзьоб чорний; ноги жовтувато-бурі. Молодий птах строкатіший, особливо знизу; сірий відтінок є лише на голові.
Середовище існування/Опис
Волове очко легко впізнати по піднятому короткому хвостику, що стирчить догори. Ці маленькі пташки відомі тим, що вони не бояться людей, а їхні пісні дуже гучні й дзвінкі.
Родина волових очок (Troglodytidae) включає близько 60 видів, що об'єднуються в 14 родів. Всі ці види притаманні Новому Світу і лише один вид — волове очко поширений у Старому Світі.
Середовище існування/Опис
Зовні схожа на сойку, тільки трохи меншого розміру: довжина тіла досягає 26-30 см, розмах крил — 40-46 см, маса — 70-100 г. Забарвлення сірувато-буре, верх голови і крила темні, хвіст рудий, посередині хвоста поздовжня темна смуга, підхвістя рудувате. Відрізнити від сойки можна за кольором хвоста і відсутністю білих плям.
Середовище існування/Опис
Середнього розміру сорокопуд з округлою головою, порівняно коротким хвостом і коротким масивним дзьобом. За своїми розмірами займає проміжне положення між червоноголовим і сірим сорокопудом, і значно більший за тернового сорокопуда. Довжина 21-24 см, розмах крил 34-39 см, маса близько 40-60 г. У забарвленні переважають чорно-білі тони, лише на світлому фоні черева виділяється рожевий наліт. Верх дорослої птиці, включаючи тім'я, світло-сірий; горло білувате, крила чорні з білими «дзеркалами», хвіст чорний з білими облямівками. Від криючих вух через лоб проходить широка чорна смуга — так звана «маска», яка у самки спереду розмита і має бурий відтінок. Інші деталі оперення у самців і самок помітних відмінностей не мають, хіба що забарвлення останніх трохи більше тьмяне. У молодих птахів першого року життя верх буро-сірий з лускатим малюнком, крила і «маска» темно-бурі (остання не виражена на лобі), низ позбавлений рожевого відтінку.
Середовище існування/Опис
Найменший із сорокопудів фауни України (менший від шпака). Маса тіла 26—35 г, довжина тіла близько 17 см. Самець — з попелясто-сірою головою і рудою спиною, білим з рожевим відтінком низом, чорнуватим (по краях білим) хвостом. Самка і молодь — буруваті з помітною плямистістю на нижньому боці тіла, що створює струмистий поперечний рисунок.
Середовище існування/Опис
Лісовий щеврик — розмірами і забарвленням (жовтувато-бурий із світлими, в темних ряботинах, грудьми) дуже схожий на лісового жайворонка, але ніколи не настовбурчує пір'я на голові, тому профіль голови щеврика здалека гладенький. Взагалі в природі відрізнити ці два види важко, тим більше, що зустрічаються вони в однакових стаціях, обираючи лісові галявини, поруби, узлісся.
Середовище існування/Опис
Маса тіла: 24-36 г, довжина тіла: до 15 см. Дорослий птах зверху світло-бурий, із чорними рисками; "брови" білуваті, сходяться на потилиці; низ білуватий, воло і боки тулуба з жовтувато-вохристим відтінком і чорними рисками; верхні покривні пера першорядних махових чорні, з білою верхівкою і білою основою; махові пера темно-бурі; центральні стернові пера бурі, інші стернові пера темніші, з білими плямами на верхівці; дзьоб і ноги бурі. У молодого птаха, який подібний до дорослого, пера верху з білою верхівкою; на волі темні плями.
Середовище існування/Опис
Помітно дрібніший зеленого дятла, проте трішки більший білоспинного; до першого з них крім близького споріднення має багато спільного в зовнішньому вигляді. Довжина тіла 25-28 см, розмах крил 38-42 см, вага 90-170 г. У порівнянні з зеленим у сивоголового дятла голова трохи менша й більш округла, дзьоб тонший і коротший. У забарвленні голови ці два види мають помітні відмінності — якщо у обох статей зеленого дятла червона «шапочка» йде від лоба до зашийка, то у сивого вона є тільки у самця, та й то обмежена невеликою червоною плямою на лобі. Інша частина голови у сивого дятла більш монотонна попелясто-сіра, чорна смужка «вусів» помітно тонша. Якщо у зеленого навколо ока є велика чорна пляма, то у сивого вона розвинене лише в проміжку між оком і основою дзьоба. Спина оливково-зелена (без жовтуватого відтінку), надхвістя і верхні покривні пера жовто-зелені, черево світло-сіре із зеленуватим нальотом. Дзьоб жовтувато-сірий, райдужна оболонка бурштинового кольору.
