Середовище існування

Лелеки часто гніздяться по сусідству з людським житлом, обираючи для цього дахи будинків, труби печей, опори ліній електропередач або дерева, що ростуть поблизу споруд. Вони обирають для гнізд високі місця, звідки добре проглядається місцевість. Іноді можна помітити цілі колонії лелек числом до 20 гнізд. Селяться птахи, як правило, на околицях ставків, річок або заболочених лугів. На період гніздування та вигодовування пташенят білий лелека прилітає до Європи, а зимує в Південній Африці. У білих лелек два основних маршрути осінніх перельотів. Птахи, що мешкають у Західній Європі, летять через Гібралтар і далі вздовж західного узбережжя Африки на південь континенту. Східні лелеки летять над Босфором в Малу Азію, звідти – в Єгипет і над долиною Нілу в Південну Африку. Далеко не всі птахи відлітають зимувати на південь. Одні надто слабкі, у інших пошкоджені крила, і єдиний порятунок їм приносить зустріч із людиною. Люди нерідко рятують птахів із біди, приносячи їх у зоопарки або даючи прихисток у себе в господарстві. Лелеки легко приручаються і іноді до кінця життя залишаються у хазяїв.

Опис

Колір оперення дорослого птаха білий, махові та покривні пера – чорні. У молодих птахів замість чорного пір’я – темно-буре. Довга шия. Ноги теж довгі, червоні, пристосовані до ходіння по мілководдю. У молодих лелек ноги коричнувато-чорні. Довгий, загострений дзьоб, у дорослих птахів червоний, у молодих – коричнувато-бурий. Дуже гострий зір, що дозволяє помітити у водоростях або траві навіть найкрихітнішу здобич. Райдужка ока червона. У польоті ноги та шия витягнуті, на відміну від чапель, у яких шия зігнута.

Спосіб життя

У другій половині березня лелеки прилітають до Європи, а в кінці серпня вирушають на південь, пролітаючи шлях довжиною близько 10 тис. км. Характерний ключ, що очолює досвідчений вожак, летить на великій висоті і за день долає від 50 до 270 км. Мисливські угіддя лелек розташовані на вологих луках, полях, по берегах річок, озер і ставків. Птах повільно пересувається луками, видивляючись здобич, і час від часу вміло підхоплює дзьобом жабу чи рибку. Їсть також ящірок, змій, слимаків, різноманітних комах, мишей, ховрахів та пташенят найрізноманітніших птахів. Часто можна побачити родини лелек, поважно ідучих по полю за трактором, де завжди повно червів та іншої дрібної поживи. Лелеки виражають свої емоції характерним клекотом та постукуванням дзьобів.

Розмноження

На період гніздівлі та вигодовування пташенят білий лелека прилітає до Європи. Першим прибуває на місце самець. Відшукавши рідне гніздо, він приводить його до ладу після зими, розширює та укріплює новими гілками, вистилає мохом та соломою. Гніздо лелеки важить до 500 кг і досягає 2 м у діаметрі. Через кілька днів прилітає і його подруга. Влаштувавшись у гнізді, самиця за 10 днів відкладає до 4 яєць, після чого батьки по черзі насиджують кладку. Пташенята прокльовуються через 4 тижні, в тій же послідовності, в якій були відкладені яйця. Новонароджене пташеня важить 75 г і все покрите сірувато-білим пухом, який через тиждень замінюється білим пір’ячком. Неймовірно ненажерливі пташенята постійно вимагають їжі, і батьки без втоми напихають їх різноманітною поживою. Батьки не тільки приносять пташенятам величезну кількість корму, а й воду у дзьобі. У сильну спеку батьки прикривають дитинчат від сонця, широко розкривши крила. У два місяці пташенята беруть перші уроки польоту, і вставши на крило, на другий день залишають гніздо. У кінці літа молодь відлітає з батьками в Африку, де живе 3 роки, і тільки після цього вони повертаються у рідні краї, щоб вивести власне потомство.

Охорона

У минулому люди винищували лелек, вважаючи їх шкідниками і добуваючи із них цінний жир. У наш час сусідство з людьми залишається для лелек не менш тяжким. Застосування пестицидів і забруднення атмосфери отруйними продуктами, спалення пластмаси та відходів електронної індустрії знижують природний приріст популяцій лелек у високорозвинених країнах і районах інтенсивного ведення сільського господарства. В Україні діє програма з охорони білого лелеки.