Орябок (Bonasa bonasia, рябчик)

Середовище існування/Опис

Орябок, або рябчик (Bonasa bonasia) — вид невеликих птахів роду орябок (Bonasa). Дуже широко поширений в північній половині Європи і по всій сибірській тайзі, один з найхарактерніших лісових птахів. Цей птах розмірами лише дещо більше голуба. Вага коливається від 330 до 580 г. Довжина тіла 35—37 см. Це осілий вид, літає мало, вважаючи за краще бігати по землі. Злітає з шумом, переміщаючись на невеликі відстані. Тримається звичайно парами.

Оперення орябка рудувато-сіре з плямами, або рябе (звідси українська назва виду). Зовні схожий на інших тетеруків, але, на відміну від останніх, плесно у нього оперене тільки на три чверті довжини і покрите внизу на передній стороні двома рядами щитків, а пальці голі. Крила короткі, тупі.

Забарвлення оперення у самця і самки в цілому схоже і складається з суміші димчастого і рудого кольорів з чорними і білими штрихами, плямами і крапками. Воно настільки підходить до сірого фону гілок і стовбурів багатьох дерев, особливо ялини, що рябчик, що притиснувся до стовбура або припав до гілки, стає абсолютно непомітним. Цей прийом використовується рябчиками, що ховаються від мисливців та хижаків.

У залежності від типу лісу, в якому зустрічаються рябчики, і відповідного підвиди цих птахів, загальний тон їх забарвлення представляє безліч варіацій. Так, рябчик північно-східної Європи відрізняється загальним димчастим тоном своєї верхньої сторони, в Прибалтиці і Польщі до цього тону домішується рудий колір, у рябчиків Центральної Європи загальний тон стає рудим, а у рябчиків, що мешкають в Сибіру, — чистіше сірим. Для самців характерна чорна пляма на підборідді і горлі, добре виражений чубок і широке червоне кільце навколо очей.

Орябки — мешканці лісів. Живуть осіло, здійснюючи лише коротку кормову кочівлю. Основні корми влітку і восени — зелені частини рослин, суниці, насіння і комахи. Люблять розривати мурашники, щоб дістати кокони мурах. Взимку і весною харчуються переважно бруньками дерев і лісовими ягодами, що залишилися, особливо ягодами ялівця. Взимку також годуються на деревах сережками берези, вільхи і інших видів. Ночують в снігу. Рятуючись від морозів, зариваються в сніг. Тому велике число рябчиків гине від замерзання в результаті появи після відлиги міцного морозу. Те ж саме спостерігається в несніжні зими. У рябчика є чимало ворогів, особливо куниця, соболь і лисиця із звірів і яструб-тетерев'ятник з птахів. Також представляють небезпеку беркут, орлан-білохвіст і пугач. Особливо небезпечні хижаки для молодих птахів і пташенят.

Розмноження

На відміну від глушців і тетеруків орябки є моногамними птахами і не збираються на групові токи. Орябки утворюють пари і селяться в сирих безлистих хвойних (ялиново-ялицевих) або змішаних лісах. Там, де орябків багато, в кінці літа вони нерідко утворюють невеликі зграйки, але вже з осені знову розбиваються на пари. Під час весняного токування самець видає характерний протяжний тонкий свист і переслідує самку, розпускаючи віялом хвіст, піднімаючи чубчик, надуваючись, волочучи по землі крила і роблячи різкі повороти. Самка, що зазвичай знаходиться поблизу від самця, біжить на його посвист, видаючи час від часу грубіший і уривистий свист.

З потепленням кількість токуючих птахів на даній ділянці лісу збільшується, пари часто сходяться впритул, що приводить до гонитви один за одним і бійок між самцями. В період токування самці тримаються майже виключно на деревах, годуються мало і значно втрачають у вазі. Самка, навпаки, багато годується на землі, додаючи у вазі до початку висиджування, після чого вага знижується.

Гнізда будують на землі. Гніздом служить ямка, викопана в землі самкою під кущем, деревом, що впало, або іншим подібним же прикриттям і вистелена травою, листям і дрібними прутиками. У кладці буває від шести до восьми (рідше — 10 і навіть 14—15) яєць, розміром трішки більших від голубиних, що мають жовто-буре забарвлення з рідкими червоно-бурими плямочками. Самка насиджує яйця близько трьох тижнів. На яйцях самка сидить часто так міцно, що дозволяє узяти себе в руки. У висиджуванні самець не бере участі, але тримається поблизу від гнізда і допомагає самці під час відходу за пташенятами. Пташенята, що вилупилися, покриті пухом і вже через декілька годин виходять з гнізда. Через чотири-п'ять днів вони можуть перепурхувати і до 10—11-го дня злітають на дерева. З тритижневого віку пташенята вже ночують на деревах; через шість тижнів досягають розмірів дорослих птахів. Перший час вони харчуються комахами, пізніше — рослинним кормом.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Орябок широко поширений на більшій частині північної Євразії — від Скандинавського півострова і Піренеїв на заході до лісової зони Охотського узбережжя, Сахаліну, Маньчжурії, Кореї, Північної Японії, Північної Монголії і Алтаю на сході. Основні природні житла на території колишнього СРСР — в лісовій зоні від Карпат до Сахаліну, включаючи ліси північного-сходу Європейської частини Росії, Середнього і Північного Уралу, Зауралля, середньої смуги Сибіру і гірських хребтів по її південних межах до Бурятії включно. Відсутній в лісах Кавказу і Камчатки. На півночі вважає за краще сирий і густий хвойний ліс, по південних же околицях області свого розповсюдження тримається в змішаному чорноліссі, особливо у березових, вільхових і осикових лісах.

Охорона

На території України полювання заборонене. Включено до Червоної книги України (1994, 2009), до Бернської (Додаток ІІІ) конвенції. З метою охорони слід проводити біотехнічні заходи з поліпшення кормових та захисних властивостей угідь, обмежити антропогенний вплив на біотопи поширення виду, регулювати чисельність ворогів, налагодити штучне розведення з наступною інтродукцією у природне середовище.