Дятел строкатий великий (Dendrocopos major, большой пестрый дятел)

Середовище існування/Опис

В кінці зими та рано навесні по лісу починає лунати перестук. Це сигнал, який самці великого строкатого дятла посилають самкам, одночасно повідомляючи, що ця територія належить їм.

Великий строкатий дятел - це найчисленніший представник родини дятлових, що поширені у Європі. Його ареал охоплює простір від хвойних лісів Скандинавського півострова до листяних лісів в районі Середземномор'я.

Великий строкатий дятел живе на різній висоті: від нуля до більше ніж 1 000 м над рівнем моря. Його можна зустріти як у лісі, так і в центрі великого міста. Він гніздується на старовинних кладовищах, у парках і садках за умови, що в них збереглося багато старих дерев. Дятел ніколи не житиме на одиночному дереві, що стоїть у полі, оскільки воно не забезпечить його їжею і не буде зручним місцем для гнізда. Для гніздування птах вибирає високе мертве або частково пошкоджене дерево з трухлявою деревиною, в якій нескладно видовбати дупло.

У більшості місць ареалу великий строкатий дятел веде осілий спосіб життя і рідко відлітає далі, ніж на 10-15 км від гнізда, в якому він з'явився на світ. Проте великі строкаті дятли, що живуть у сибірських та скандинавських хвойних лісах, нерідко здійснюють кочівлю у пошуках місць з найбільшим урожаєм шишок.

Цей птах з чорно-біло-червоним оперенням у наші дні розповсюджений так само широко, як і раніше. Стукіт великого строкатого дятла лунає не тільки в лісі - птах пристосувався також до життя в міських садах і парках. Великі строкаті дятли особливо охоче поселяються у розвішених для інших птахів шпаківнях.

Найближчий родич великого строкатого дятла - сирійський дятел, що зустрічається також на південному сході Австрії.

Живлення

Великі строкаті дятли харчуються павуками, комахами і їх личинками, споживають вони і рослинний корм. Личинок дятли знаходять у тріщинах та порожнечах під корою. Птах стукає дзьобом по дереву, досліджуючи, чи є там личинки. Встановивши точне місце, де знаходиться здобич, дятел за допомогою дзьоба розширює отвір в корі і витягає з-під неї здобич кінчиком довгого шорсткого язика. Протягом всього року дятли годуються ягодами, горіхами і насінням шишок. Рослинна їжа в раціоні дятлів переважає взимку, коли комах та личинок обмаль. Дятли облаштовують спеціальні „ковадла", якими вони користуються, щоб розбити горіх або вилущити шишку: зазвичай це тріщина в корі або у стовбурі дерева, в яку поміщається ласий шматочок у твердій „упаковці". Справившись з однією здобиччю, птах вкладає іншу. Великий строкатий дятел користується своїм „ковадлом" протягом досить тривалого часу.

Розмноження

Щороку рано навесні самці починають вистукувати на деревах „барабанний дріб". Так вони проганяють конкурентів та привертають самок. Шлюбний ритуал включає гру в повітряного „квача" між деревами і танець - політ з широко розставленими крилами і хвостом. Птахи, які уклали «шлюбний союз», вибирають для гніздування старе трухляве дерево, в якому на висоті від 1 до 20 м над землею видовбують дупло - грушоподібну камеру з вузьким коридором, який веде назовні. Усередині камера вистелена деревними стружками. Пара великих строкатих дятлів по черзі насиджує кладку. Щоб пташенята добре росли, батькам доводиться часто літати на полювання і здобувати гусінь, яку негайно ж з'їдають малюки. Нерідко статевої зрілості досягають тільки найсильніші з пташенят. Більшість малюків дятла гинуть.

Після вильоту з гнізда пташенята декілька ночей сплять, притулившись до стовбура дерева. Потім вони підшукують більш придатні для ночівлі місця: займають порожні чужі дупла або видовбують власні. Молоді дятли швидко навчаються мистецтву добування їжі. Через 8-10 днів після вильоту з гнізда батьки виганяють молодняк, змушуючи їх розпочати самостійне життя.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕЛИКОГО СТРОКАТОГО ДЯТЛА

Пташеня: забарвлення оперення таке ж, як і у дорослого птаха, з однією характерною особливістю - яскраво-червоною шапочкою з темною облямівкою на голові.

Оперення: пір'я великого дятла поцятковане великими білими плямами, чорна у нього тільки спина. Біле пір'я навколо вух і щік обрамлене чорними смугами, що йдуть від дзьоба до шиї. Черево біле, на маховому пір'ї є паралельні білі смуги. У самця на потилиці червона пляма; у птахів обох статей червоне пір'я нижньої сторони хвоста.

Ноги: два пальці направлено вперед і два назад - завдяки такому їх розташуванню дятел може лазити по вертикальній поверхні.

Яйця: дятел у грушоподібному дуплі відкладає 4-7 білих блискучих яєць.

Язик дятла: Дятел стукає дзьобом по дереву, прислухаючись, чи немає порожнеч, в яких можуть ховатися личинки. Птах дістає здобич язиком, до якого комахи прилипають або проколюються його кінцем.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВЕЛИКИКИМ ДЯТЛОМ

Великий строкатий дятел - поширений птах. Його стукіт, а також деренчливий голос, часто можна почути в лісі. А ось побачити його не просто - для цього потрібно довго роздивлятися великі старі дерева. Якщо непомітно підійдете ближче, то побачите червоне пір'я на нижній стороні хвоста птаха. Червона пляма на голові говорить про те, що перед вами самець. Пташеня великого строкатого дятла можна прийняти за середнього строкатого дятла, у якого на голові така ж сама червона шапочка, тільки без чорної облямівки. Європейський середній строкатий дятел - мешканець змішаних рівнинних лісів. Від великого дятла він відрізняється меншою величиною та швидким дробом.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

У минулому люди вважали, що стукіт - один із звуків, що їх видає дятел. Тільки у 1930 році, було доведено, що цей звук виникає, коли дятел ударяє дзьобом об дерево.

Насіння з соснової шишки великий строкатий дятел викльовує швидше, ніж за чотири хвилини, здійснюючи при цьому 800 ударів дзьобом. У зимовий день птах з'їдає близько 1 700 соснових насінин, 8 000 насінин модрини або 10 700 насінин ялівцю.

Великий строкатий дятел - це корисний птах, справжній лісовий санітар. Всупереч існуючій думці, дятел, знищуючи комах-шкідників, довбає тільки хворі дерева. Порожні дупла, що їх залишають дятли, займають інші птахи, а також кажани і вовчки.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Великі строкаті дятли гніздуються по всій Європі, за винятком Ірландії і Ісландії, також у широкій азіатській смузі до Камчатки і Північного В'єтнаму.

Охорона

Популяції цього дятла досить численні, в деяких місцях ареалу їх чисельність навіть збільшується. Птахи зникають з промислових районів і місць масової вирубки лісів.