Підкоришник короткопалий (Certhia brachydactyla, короткопалая пищуха)

Середовище існування/Опис

Довжина тіла — 12,5 см, розмах крил — 17-20,5 см, вага — 6-11 г.

Підкоришник короткопалий є невеликим птахом із коричневим забарвленням оперення верхньої частини тіла, що вкрита смугасто-сторкатим орнаментуванням, рудуватим огузком та сірувато-білим черевом, грудьми та горлом, і світлими «бровами». Дзьоб відносно довгий, загнутий донизу, а довгий жорсткий хвіст надає птаху змогу утримуватись вертикально на стовбурах та великих гілках дерев, де він добуває собі харчування. В забарвленні короткопалих підкоришників на території Європи спостерігається географічний градієнт: із заходу на схід забарвлення верхньої частини тіла стає темнішим. Статевого диморфізму не спостерігається; молодим птахам притаманна світліша нижня половина тіла, інколи з жовтуватим відливом.

Підкоришник короткопалий — невеликий лісовий птах з захисним оперенням та неголосним співом, завдяки чому легко лишається непоміченим. Характерним для нього рухом є мишоподібне пересування короткими ривками вертикально по стовбурах та товстих гілках дерев, з використанням довгого жорсткого хвоста та широко розведених ніг в якості трикутника опори. Тим не менше, цей птах не дуже обережний і часто не звертає уваги на присутність людини. В нього характерний нерівний пульсуючий політ, в якому чергуються метеликоподібні серії змахів крилами із сковзанням на крило та падіннями. Цей вид взимку веде зазвичай поодинокий спосіб життя, але в холодну погоду в доброму притулку можуть формуватись зграї, що налічують один-два десятки підкоришників.

Відмінності від схожих видів: від звичайного підкоришника відрізняється довшим дзьобом, коротшим кігтем заднього пальця, бурішим низом, але найдостовірніше – піснею.

Живлення

Харчується переважно комахами, але також і іншими безхребетними — птах стрибає по стовбурах дерев знизу догори по спіралі; закінчивши огляд дерева, перелітає на низ іншого. На відміну від повзика, ніколи не спускається деревами вниз головою. Хоча в більшості випадків харчування спостерігається на деревах, також воно можливе і на стінах, а також на землі, особливо серед опалих голок хвойних дерев.

Розмноження

Підкоришник короткопалий гніздиться в тріщинах стовбурів дерев, в дуплах, а також під пластинами відсталої кори. Окрім того, може займати старі гнізда дятлів, виїмки та тріщини в будівлях та стінах, та штучні гнізда. Гніздо зазвичай має масивну основу з гілочок та голок хвойних дерев, що вистелена м'яким матеріалом на кшталт пер, вовни, моху, лишайників, або павутиння. Яйця відкладаються в період з квітня до середини червня (типова кладка складається з 5-7 яєць); забарвлення яєць біле з пурпурно-червоними ляпками та крапками. Кладка насиджується тільки самкою 13-15 діб, доки не виводяться пташенята. Пташенят годують обидва батьки, але більше піклується про них самка, доки через 15-18 днів молоді птахи не починають літати. Цей вид часто робить дві кладки на рік; при цьому самець починає будувати нове гніздо коли самка все ще годує попередній виводок. Коли пташенята досягають 10-12 денного віку, самець бере на себе їхнє годування, а самка добудовує нове гніздо.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Підкоришник короткопалий гніздиться в лісах помірного та сухого субтропічного поясів в Європі від Португалії до Туреччини та у північно-західній Африці. В західній частині ареалу в північному напрямку вид розповсюджений до Данії. Надає перевагу високим деревам, особливо дубам, і зазвичай уникає чисто хвойних масивів. В місцях, де його ареал накладається на такий підкоришника звичайного, підкоришник короткопалий займає переважно широколистяні масиви та території, нижчі щодо рівня моря. На території України проходить північно-східна межа ареалу виду: його відзначали на крайньому заході української території. Зокрема, даний вид неодноразово фіксувався на території Закарпатської області та західних районах Львівської області.

Підвищення мозаїчності ландшафту шляхом прорідження лісів негативно впливає на кількість як короткопалого, так і звичайного підкоришника. Для забезпечення сприятливих умов цим видам необхідне збереження старих та, особливо, дуплистих дерев, що потребує впровадження природовідповідних методів лісового господарства та заповідання древніх лісових масивів. Підкоришник короткопалий перебуває під захистом Бернської конвенції.