Один з 4 видів роду; єдиний вид роду у фауні України.

Змієїд - велика хижа птаха з відносно великою головою. Верх темний, сірувато-бурий, низ майже білий з чорним малюнком (у різних птахів малюнок різної інтенсивності), горло і зоб у деяких птахів темні. На довгому хвості 3-4, звичайно 3, нерізкі темні смуги (смуга скраю хвоста яскравіша і більш виражена). Очі жовті, великі. Лапи блакитно-сірі.

Самки і самці однакового розміру і забарвлення. Маса 1,2-2,3 кг, довжина - 62-72 см, крило - 50,5-60,5 см, розмах - 170-185 см. У молодих змієїдів низ темніший, вони з охристим відтінком на спинній стороні і звичайно з продовгуватим, а не поперечним, на противагу дорослим особинам, малюнком на черевці.

В польоті характерні широкі великі крила з розставленим на кінцях пір'ям і доволі довгий хвіст з 3-4 темними поперечними смугами. Пропорції крила доволі характерні: плече і передпліччя довгі, а кистьова частина коротка. Крила в польоті тримає горизонтально або трохи припіднятими. Під час полювання часто "трясеться" на місці як скопа. Зависаючи, практично не махає крильми, рухаючи лише їхніми кінчиками майже паралельно до тіла, при цьому розставляє віялом хвіст і низько опускає свою, достатньо велику голову. Потім каменем падає вниз. Якщо спроба була невдалою, змієїд, перемістившись трохи дальше, знову зависає, і сцена повторюється.

В сидячої птахи голова здається дуже великою (сірого кольору), на якій виділяються великі світло-жовті очі. Голос - голосне "кіій-о ...... кіій-о" або протяжне "хіій-о".

В Україні гніздиться переважно на Поліссі та в лісостеповій зоні; зустрічається в Українських Карпатах і Кримських горах (гніздиться до верхньої межі лісового поясу). Ареал виду охоплює Південну Євразію та Північну Африку. Зимує у південній частині ареалу.

На жаль змієїд у більшості областей рідкісний (подекуди дуже рідкісний) вид. Найбільше гнізд (4 на 100 км2) зареєстровано у долині річки Льви (басейн Прип'яті, Рівненська область) та у лісах Мошногірського кряжа (Черкаська область).

Мешкає в старих високостовбурних лісах (поблизу галявин, вирубок та боліт). Режим дня змієїда повністю залежить від способу життя змій і тому суттєво відрізняється від добової активності інших хижих птахів. Більшість денних пернатих хижаків просинаються на світанку, полювати починають з 4—5 години ранку і закінчують в сутінках, до 8—9 години вечора. Холоднокровні рептилії виповзають з нічних схованок лише коли повітря достатньо прогрівається. Тому мерзлякуватий росистий ранок не пророкує змієїду ніяких мисливських трофеїв, і він відправляється на промисел пізніше, десь о годині 8—9 ранку. Та й закінчує полювання раніше за інших хижаків — десь до 5—6 години після обіду. «Робочий день» змієїда (8—9 годин) майже вдвічі коротший, ніж у більшості денних хижих птахів (16—17 годин).

«Ледар мимоволі» — не зовсім справедливо сказати так про змієїда, але його «продуктивність праці» і справді низькувата. Тому, ймовірно, і пташеня у нього тільки одне: більше з такою активністю не вигодувати. За день майже дорослому пташеняті батьки приносять 3—4 змії довжиною 30—60 сантиметрів і масою від 20 до 90 грам. Загальний добовий раціон злітка складає в середньому 120—150 грам, тобто тільки 8—10% його власної маси в цьому віці. За період вигодовування батьки приносять пташеняті 240—270 змій.

В пустелях, де змій, без сумніву, більше, дорослі птахи добувають пташенятам приблизно таку ж кількість корму — за день 4—7 змій. Помічено що в спеку активність змієїда різко падає: при температурі вище 40°С батьки приносили пташеняті щоденно по 1—2 змії при чому майже половину здобичі складали отруйні гадюки, а решту — вужі. Інших тварин, зокрема ящірок, пташенята від батьків отримують рідко. В Середній Азії і деяких інших районах в здобичі змієїдів відмічали ящірок і зрідка жаб, мишовидних гризунів, пташенят. Однак всюди, де спостерігали за цими птахами,— в Мещері і на Хопрі в Туркменії та Приараллі, Таджикистані і Криму, в Угорщині і Франції,— вони справно підтверджували свою репутацію, виловлюючи змій частіше, ніж інших тварин.

Щоб ловити змій, тим більше отруйних, потрібне вміння. Невдала атака може закінчитися для мисливця плачевно. Однак, не всі спеціалісти вважають, що змієїд завжди гине від укусу отруйної змії, однак навіть в експериментах з благополучним кінцем вкушені гадюками змієїди хромали і довго перебували в болісному стані.

Помітивши змію, хижак на деяку мить зависає в повітрі, тріпочучи крильми, і різко падає вниз. В цей момент його рухи розраховані з точністю до міліметра, до долі секунди. Зуміє схопити змію за голову або шию — буде з обідом, трішки промахнеться — може отримати смертельну дозу зміїної отрути. Таке вже в нього полювання: «або пан, або пропав». Спійману змію хижак заковтує з голови, але не цілком, тому коли змієїд летить зі спійманою здобиччю у нього з дзьобу зазвичай звисає зміїний хвіст. Хоча зафіксовані випадки, коли змієїд приносив змію в лапах.

Гнізда влаштовує, як правило, на окраїнах масивів (на крайніх деревах або не дальше 500 м від відкритого простору) так, щоб воно було добре прихованим від при спостереженні знизу, і при цьому був добрий підліт до гнізда. Улюбленим деревом для побудови гнізда є сосна, а в широколистяних лісах - дуб. Висота розташування гнізд від 6 до 20 м.

Гніздо відносно розмірів хижака дуже мале і не приховує птаха, який висиджує кладку. У доросліших пташенят часто видно спину, навіть коли вони просто лежать в гнізді. Розмір збудованого гнізда складає в діаметр 45-65 см, в висоту 30-58 см, діаметр лотка - 30-50 см, глибина лотка 13-20 см. Розміри багаторічних гнізд: діаметр 65-140 см, висота 60-115 см, діаметр лотка 45-50 см, глибина лотка 13-20 см. Гніздо будується з патичків і виглядає дуже крихким.

В кладці 1 яйце білого кольору, може мати плями, жовтувате або зеленувате на при просвічуванні. Пташенята менш рухливі порівняно зі своїми однолітками. В кінці липня — на початку серпня пташенята вже повністю оперюються і розмірами не поступаються батькам, але залишаються в'ялими і боязливими. Інші хижаки — як хижаки: навіть маленькі боривітрики, побачивши біля гнізда людину, миттєво перекидаються на спину і фехтувальними випадами кігтистих лап утримують ворога на чималій дистанції. Молодий же змієїд, угледівши людину ще на відстані 30—50 метрів від гніздового дерева, принишкне, втискається в лоток і надовго ціпеніє. Після зникнення людини, пташеня майже годину залишається тихим апатичним навіть до прильоту дорослої птахи з апетитною гадюкою. Такі ж лякливі і дорослі птахи. Помітивши спостерігача на відстані 200—300 метрів від гнізда, вони тихо ховаються, іноді не виявляючи себе навіть криком.

Процедура годування пташеняти надзвичайно складна. Спочатку пташеня хапає змію за хвіст і починає тягнути її з батьківського горла. Для дорослої птахи ця операція навряд чи приємна, тим більше, що зміїні лусочки направлені назад. Іноді таке витягування триває 5—10 хвилин і більше, в залежності від розмірів змії. Витягнувши, нарешті, здобич з роту батьків, пташеня починає само її заковтувати і також обов'язково з голови (помилково почавши з хвоста, відразу ж її випльовує). Довгу змію ковтає довго — до півгодини і більше. Часто змій приносять в гніздо ще живими. Тоді витягнута з горла змія починала рухатися, і схопити її за голову недосвідченому пташеняті було непросто. Цікава деталь (можливо, випадкова): живу гадюку відразу ж перехоплювала лапою за голову сидяча на гнізді доросла птаха, пташеняті ж була надана можливість справитися з вертким вужем.

Відстань між гніздами різних пар в густих угрупуваннях складає 3-6 км.

Змієїда занесено до Червоної книги Української РСР (1980) та Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у Поліському природному заповіднику. Також треба взяти під охорону місця гніздування виду, створити в Черкаському районі Черкаської області національний природний парк Черкаський Бір та заказники по берегах річки Льви, де чисельність змієїда порівняно висока. Необхідно розробити методику розведення у неволі.