Балабан - птах родини соколових, за розмірами трохи менший за кречета. Його максимальна довжина 60 см, маса 800-1300 г при довжині крила у самок, які звичайно більші за самців - 413 мм.

Для забарвлення балабанів характерні рудуватий та коричневий кольори. Наявні слабкопомітні "вуса" у вигляді темних смужок по боках голови. Після линьки на другий рік свого життя спина крила та надхвістя птаха набувають темно-сивого відтінку. Краплевидні строкатини замінюються на широкі смужки на грудях та животі, блакитні лапи та восковиця набувають жовтого відтінку.

Древня слов'янська назва балабана "красний сокіл" вказує не лише на теплі кольори забарвлення, а й на його видатні якості, як ловчого птаха. Є у птаха іще одна древня слов'янська назва - рарог.

У середньоазійських соколярів птах відомий під назвою ітельгу (ітельги). Характерно, що корінь слова "іт" означає собаку. Тобто, сокіл-балабан має характерні риси притаманні вірному чотириногому другу людини. Араби звуть балабана "сакер", під такою ж назвою Saker, він відомий і англомовному світу. Цікаву назву птахові дали німці - сокіл душитель. Несправедливість, неправильність і образливість такої назви для благородного птаха очевидні. Балабан, як і інші справжні соколи при допомозі спеціалізованого дзьоба з зубцем на верхній щелепі вправно і гуманно перекусує шийні хребці своєї жертви, швидко припиняючи непотрібні страждання, але аж ніяк не душить її.

В природі балабан харчується переважно різноманітними видами гризунів. Зникнення балабанів в деких країнах Європи пов'язують зі скороченням нерозорюваних степових цілинних земель. Наслідком цього є зникнення ховрахів - основного елементу в харчовому спектрі виду. Полюють балабани також на птахів (шпаків, голубів, жайворонків), а подекуди навіть на зайців, беручи їх біля самої землі. В природі вид поширений від Південно-Східної Європи до Монголії, Південного Забайкалля та Півн.Зах. Африки.

В Україну птахи прилітають в другій половині березня, або на початку квітня, окремі пари зимують на півдні.

В Україні балабан гніздиться по всій території окрім безлісих районів. Для гніздування обирає переважно лісові балки та галявини. По берегах річок, в болотах на високих вільхах, залитих водою, нерідко можна побачити гніздо балабана, розташоване в гніздовій колонії чапель. В гірських районах птахи облюбовують для своїх гнізд неприступні скелі. В лісових масивах обирають тактику зайняття чужих гнізд. При цьому, легко зганяють круків, ворон, канюків, шулік, чапель, залишаючись протягом всього гніздового періоду в колонії у постійному оточенні птахів вказаних видів або навіть близькому сусідстві з іншими соколами. Особливо часто поселються балабани в колоніях граків. Як показують спостереження спеціалістів, помітного антагонізму між балабанами та гайворонням немає. Така форма співіснування, вірогідно, вигідна балабану. Наскільки важко визначити де саме розташоване гніздо балабана в оточенні великої кількості гнізд граків, можна пересвідчитись після тривалого спостереження за колонією. Найбільш дивовижним є те, що при дефіциті придатних для відкладання яєць гнізд, балабан може зігнати з гнізда навіть такого великого і сильного птаха, як орел могильник.

Балабани відкладають, як правило, не більше 5 яєць, котрі мають досить мінливе, переважно рудувате забарвлення.

Висиджує кладку виключно самка протягом 30 днів. Пташенят буває рідко більше 4-х. Вони вилітають з гнізда через 40-45 днів після вилуплення.

В кінці червня вони вже добре літають і здійснюють перші спроби самостійного полювання.

Визначити птаха в польоті спеціалістові не складає особливих труднощів.

Контрабандна торгівля ловчими птахами суттєво підриває популяцію і, вірогідно, вже в близькому майбутньому може призвести до незворотних наслідків.

Балабан занесений в "Червоні книги" багатьох держав. Це призвело до того, що соколярі Европи почали активно використовувати для полювання мексиканського балабана (Falco mexicanus), якого відносно недорого можна придбати в країнах, де його популція перебуває не в такому загрозливому стані.

І хоча раніше вказаний вид у такій якості ніколи не використовувався, практика показала, що птах американського походження має чудові мисливські якості і хорошу здатність до дресури. Окрім того, останні дестиліття ознаменовані позитивними змінами - в країнах Західної Європи балабана навчились розмножувати в умовах вольєрного утримання.

В Україні також зроблені перші кроки по відновленню чисельності виду. Як повідомив автор В. Пілюга, у 1994 р. був успішно проведений експеримент по випуску в природу молодих соколів, вирощених в розпліднику при Одеському зоопарку. В гнізда балабанів з одним або двома пташенятами підсаджувались пташенята з розплідника. Як показали спостереження, всі молоді особини були прийняті новими батьками, успішно вигодовані разом з їх ровесниками і одночасно вилетіли з гнізд. Дана акція здійснювалась під егідою Міністерства екобезпеки України в межах програми по відновленю згасаючих популяцій балабана, котра здійснюється Одеським зоопарком з 1989 року.