Середовище існування/Опис

У самців і самок довжина тіла 584-736 мм; довжина крила 365-455 мм; довжина дзьоба 49,5-60 мм; вага 2-2,25 кг. Дзьоб коротший голови, поступово звужується до вершини. Довгі крила досягають кінця хвоста. Округлий хвіст складається з 8 пар рульових пір’їн. Цівка довга; середній палець без кігтя дорівнює 3/4 довжини цівки.

Пуховик. Спинна сторона сірувато-оливкова, блискуча. Черевна світло-оливково-жовта. Лоб, щоки і горло блідо-жовті.

Молода птиця зверху строката блідо-рудувато-сіра. Верх голови, її боки, верх шиї світло-сірі зі світлими облямівками пір'я. Верхні покривні пера попелясто-сірі, кожне перо з білою облямівкою. Першорядні махові бурувато-чорні. Рульові білі з сірим нальотом. Шия знизу, зоб і боки сіруваті. Черевна сторона біла. Дзьоб темно-сірий, з віком червоніючий, ноги зеленувато-сірі також змінюються в кольорі з віком. Після кожної линьки птах стає все більш і більш білим, а остаточний дорослий наряд та забарвлення дзьоба здобуваються не раніше як після четвертої осінньої линьки.

Дорослі самець і самка. Загальне забарвлення оперення сніжно-біле, але першорядні махові чорні, а їх криють попелясто-сірі. Як уже відзначено в свій час, оперенню білих гусей, як і лебедів і багатьох окремих особин водоплавних, властивий особливий іржавий наліт, що виникає від розчинених у воді мінеральних солей і не має ніякого відношення до діагностики цього виду. Нігтик сірий. По розрізу рота йде чорна смуга, звужується до кута рота на вершині дзьоба. Ноги м'ясного кольору або м'ясо-червоні. Райдужка коричнева.

Загальний гусячий вигляд, порівняно невеликі розміри, біле забарвлення з чорними вершинами крил дозволяють відрізняти цей вид на відстані від інших гусеподібних. Особливо чіткі ознаки цих гусей на льоту, коли ясно видні на кінцях крил темні плями, утворені чорними першорядними маховими. На льоту утворюють кут, шеренгою чи діагоналлю. Іноді на льоту чути їхній різкий, високого тону крик.

Основними ворогами білого гусака є чотириногі хижаки, великі чайки і поморники, що знищують його яйця і пуховиків.

Живлення

Основною їжею білих гусей є рослинна; складається вона з листя, плодів, насіння і ягід тундрових рослин. З тваринних організмів для живлення використовуються невеликі безхребетні прісноводних і морських узбереж, а також мілководь. На прольоті і зимівлях (в Америці) годуються на озимих полях.

Розмноження

Гніздяться білі гуси колоніями то в 15-20 пар, то величезними в 1000 пар і більше. Колонія від колонії розташовується в 1-2 км. У таких колоніях серед гусячих гнізд попадаються гнізда білих сов, близько яких гуси цілком безпечні від нападу чотириногих хижаків.

Гніздо білого гусака являє собою невелике заглиблення у моху, вистелене сухими стеблинками трав і незначною кількістю пуху. Кладка складається з 3-6, частіше з 3-5 яєць жовтувато-білого або кремового кольору. Яйця відкладаються на початку червня. Насиджування починається з відкладанням першого яйця. Насиджує одна самка, яка, сходячи з гнізда, ретельно прикриває їх сухими стеблами трави. Гусак знаходиться поблизу або ж стоїть біля гнізда.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Поширена на острові Врангеля, на північному сході Якутії і на Чукотці. Популяція розділяється на дві субпопуляції. Перша зимує в Британській Колумбії, Канаді. Друга — в Каліфорнії, США. Чисельність в наш час мала, перебуває під охороною, до цього була об'єктом промислу. В Україні зальоти білої гуски іноді фіксувались в Подніпров’ї. З 60-х років ХХ століття цей вид гусей було поселено на ставках в Асканії-Новій, де вони успішно розмножуються та іноді розлітаються на значні відстані.