Середовище існування/Опис

Баранець великий, дупель (Gallinago media) — невеликий прибережний птах родини баранцевих. Монотипний вид; один з 2-х видів роду у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний птах.

Кулик середніх розмірів, дуже подібний до баранця звичайного, від якого відрізняється більшими розмірами та особливостями забарвлення. Верх бурий, з вохристими смугами і темно-бурими плямами; голова зверху чорно-бура, з поздовжньою вохристою смугою через тім'я; низ жовтуватий, з темно-бурими поперечними ламаними смугами; махові пера темно-бурі, другорядні - з вохристою вузькою верхівкою; середні стернові пера руді; з чорними смугами, три крайні пари - білі, з чорними поперечними смужками біля основи; дзьоб темно-бурий, біля основи світліший; ноги зеленкувато-сірі. Маса тіла — 180–250 г, довжина тіла — 27—29 см, розмах крил — 42—46 см.

Живлення

Живиться наземними комахами, личинками комах, що живуть у ґрунті, дощовими черв'яками.

Розмноження

Перелітний птах. Прилітає з початку квітня до початку травня. Оселяється на вологих заболочених заплавних луках та на верхових болотах. Перед початком гніздування відбувається групове або одиничне токування самців. Відкладання яєць триває з початку травня до початку червня в залежності від строків весняної повені. У повній кладці 4 яйця. Насиджування триває 22 — 27 днів. Осіння міграція відбувається з початку серпня до середини жовтня.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ І ПРИЧИНИ ЇЇ ЗМІНИ

Чисельність статевозрілих особин оцінюється у 13—25 тис. ос. у Скандинавії та 450 тис.—1 млн. ос. у Західному Сибіру та Північно-Східній Європі. Загальна чисельність в Україні становить 500–700 пар. Найбільша щільність 4–6 гнізд на км кв. зафіксована у заплаві середньої течії Десни у Сумській області. На окремих токах кількість самців тут доходить до 25—30 ос. Причинами зміни чисельності є: деградація місць мешкання, осушувальна меліорація, створення водосховищ, браконьєрство, надмірне сінокосіння та випасання худоби.

ПЕРЕЛЬОТИ

Птаха, здатного здійснювати не просто тривалі перельоти, але робити це неймовірно швидко, виявили шведські орнітологи. На їхню думку, таку витривалість можна порівняти хіба що з витривалістю літака.

Нам невідома жодна тварина, здатна здійснювати міграцію такого роду, зазначають науковці. Утримувати швидкість близьку 100 кілометрів на годину протягом понад 6500 кілометрів – це не жарти.

Біологи з університету міста Лунд (Lund University) закріпили в травні 2009 року на спинах 10 самців баранця великого (Gallinago media) спеціальні геолокатори вагою всього 1,1 грама. Рік по тому вони виловили трьох із них і дістали зібрані дані. Так з'ясувалося, що птахи мандрують зі Швеції до Центральної Африки і назад.

Одна з особин пролетіла за три з половиною дні 6800 кілометрів, друга 6170 км за три дні і, нарешті, остання подолала 4620 км за два дні. При цьому вітер птахам не сприяв. Біологи проаналізували дані з супутників і з'ясували, що попутних вітрів на шляху перельоту баранців не було.

Дивно, що G. media не роблять на своєму шляху зупинок, адже їхній переліт здебільшого пролягає над сушею. Зазвичай наземні птахи сідають, щоб відпочити і поповнити свої енергетичні запаси (на поверхні вдосталь дощових черв’яків, комах та інших безхребетних).

Власне безпосадочний переліт баранців великих і спонукав орнітологів досліджувати шляхи міграції цих птахів. «Ми вважали, що вони прямують в Африку, але ми не знали, куди саме. Крім того, в Європі вони з'являються тільки у скандинавській частини. Щоб простежити за цими невловимими пернатими, ми і провели цю роботу », - наводить слова науковців сайт PhysOrg.com.

Автори роботи припускають, що землі Скандинавії дуже добре підходять для дупелів і дозволяють їм накопичити пристойний запас жиру перед перельотом. Це означає, що екологам необхідно продовжити дослідження цього виду птахів, що перебуває під загрозою зникнення і з'ясувати, де саме знаходяться кормові майданчики G. media, а також чим саме вони харчуються.

Зазначимо, що баранець великий гніздиться також і на території України. Майже вся його популяція сконцентрована на Поліссі в долинах Дніпра, Десни та Прип’яті.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Гніздовий ареал охоплює Євразію від Скандинавії і Данії до долини Єнісею на сході. Зимує переважно у східній і південно-східній Африці, а також в Палестині та Месопотамії. В Україні за останні 100 років ареал відсунувся далеко на північ. Вид перестав гніздитися в Харківській, Полтавській, Львівській, Тернопільській та Вінницькій областях. Зараз майже вся популяція сконцентрована на Поліссі в долинах р. Дніпро, Десна та Прип'ять. Достовірно гніздиться в Київській, Чернігівській, Сумській, Житомирській, Волинській та Рівненській областях.

Охорона

Занесено до Червоної книги МСОП (2000), Боннської (Додатки І та ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — зникаючий). В Україні охороняється на об'єктах природно-заповідного фонду лісової зони (Рівненському природному заповіднику, Деснянсько-Старогутському НПП, РЛП «Межріченський» тощо).