Середовище існування/Опис

Баклан чубатий, або баклан довгоносий (Phalacrocorax aristotelis) — вид птахів з родини бакланових. Вид політипного роду; один з 3-х видів роду в фауні України, представлений середземноморським підвидом — P. a. desmarestii.

Довжина тіла — 65—80 см, розмах крил — 90—105 см, маса тіла — 1,7—2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне. Між пальцями на лапах містяться, як і в гусей, шкіряні перетинки. Ці перетинки допомагають бакланам цього виду плавати тривалий час та занурюватись під воду.

Відмінності від схожих видів: вiд баклана великого відрізняється меншими розмірами, вiдсутнiстю білої барви на горлi й щоках і жовтої шкіри біля основи нижньої щелепи, а дорослий у шлюбному оперенні - також "чубом" на тім’ї. Молодий птах вiд молодого великого баклана - темнішим черевом.

Живлення

Чубаті баклани харчуються переважно рибою (бички, піщанка, атеринка смаріда, губанові та ін. ), рідко дрібними ракоподібними).

Розмноження

Баклан з'являється на суші тільки в період гніздування, решта часу проводить в морі недалеко від берегів. Чубаті баклани частіше гніздяться колоніями, рідше — окремими парами у важкодоступних місцях на скелях або серед каміння майже біля самої землі. Моногам. Гніздо будують з водоростей і сухої трави, а також з гілок верби і ялівцю і використовують декілька років. Чубатий баклан відкладає від 2 до 5 яєць, насиджують кладку і самець і самка. Яйця білого кольору відкладають навесні залежно від того, коли в околицях гнізда тане сніг. Якщо весна пізня, частина бакланів може і зовсім відмовитися від гніздування. Тривалість інкубації 28 діб, успіх інкубації — близько 65%. У виводку 1–3 пташенят. Підйом на крила у віці 60 діб. Статева зрілість у 2—3-річному віці.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ І ПРИЧИНИ ЇЇ ЗМІНИ

У Європі чисельність становить 75—81 тис. пар. У Криму гніздиться близько 850—900 пар, у т.ч. бл. 500 пар на Тарханкуті. Зимова щільність — 2—11 особин на 1 км прибережній смуги акваторії. Причини зменшення чисельності: забруднення моря нафтопродуктами, фактор непокою.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Чубатий баклан поширений в Ісландії, по атлантичному побережжю Європи, на Середземному морі і на північно-західному побережжі Африки. У Росії цей вид зустрічається на Кольському півострові на побережжі Мурманська і вважається рідкісним. В Україні рідкісний гніздовий птах на морському узбережжі Криму (півострів Тарханкут, південного узбережжя, півдня Керченського півострова).

Охорона

Вид включено до Червоної книги України (1994, 2009), Бернської конвенції (Додаток ІІІ). Внесений у перелік рідкісних і зникаючих видів і підвидів, більша частина ареалів яких знаходиться у Європі (ЕЕС Директива по охороні птахів), в Червону книгу Чорного моря. В Україні охороняється в Карадазькому і Опуцькому заповідниках.