Турухтан (Philomachus pugnax, турухтан)

Середовище існування/Опис

Самці турухтанів в шлюбний період виглядають імпозантно. Для того, щоб привернути увагу самок, вони проводять запеклі бої й виконують дивовижні танці.

У самця турухтана в шлюбний період на шиї з'являється красиве намисто з пір'я - „комір", а на голові - своєрідний „очіпок", або „вушка" - пір'яна корона. Самці турухтана відрізняються один від одного забарвленням оперення і візерунком на шлюбному наряді - серед них неможливо знайти двох однаково забарвлених птахів.

Навесні самці турухтанів збираються на токовищах у відкритій місцевості, дуже часто розташованих біля води, й ведуть ритуальні бої. Кожен самець займає певну ділянку токовища і бігає по ній, витоптуючи ростучу там траву. Витягнувши вперед шию, з піднятими на голові „вушками" з пір'я, птах енергійно махає крилами. Окрім того, турухтани вміють повзати. При цьому вони для полегшення руху встромлюють у землю дзьоб й підтягуються всім тілом. Самці, що токують, тримають хвости та „коміри" розпушеними, демонструючи прикраси. Інколи токування завершується запеклою сутичкою суперників, під час якої супротивники клюють один одного й намагаються дістати кігтями. Помітних пошкоджень після таких сутичок у птахів не буває. Кожен самець на токовищі знає своє місце - молоді птахи стоять біля самого краю і можуть наблизитися до центру тільки після поєдинку, коли переможуть дорослого самця, що стоїть зазвичай ближче до центру.

Близьким родичем турухтана є жовтоволик, що живе в Північній Америці.

Живлення

Турухтани виходять на пошуки їжі зазвичай в нічний час. Бігаючи по берегу струмка, річки або озера, турухтан збирає дрібних тварин, яких викинуло на берег водою. Своїм коротким дзьобом він досліджує мул, іноді бродить по мілководдю і навіть плаває. У період гніздування турухтан харчується комахами, яких ловить на суші. В інший час його раціон є різноманітнішим і включає також рослинні корми. Турухтани не відмовляються поласувати равликами, рачками, черв'яками та насінням.

Розмноження

Самці турухтанів, що стоять на верхньому щаблі ієрархічної драбини, можуть злучатися протягом шлюбного сезону відразу з декількома самками. Самки також відвідують декілька токовищ й вибирають підхожих партнерів. Перед спаровуванням самка ніжно теребить дзьобом розкішний „комір" самця. Після спаровування самка залишає токовище і партнери розлучаються.

У турухтанів будівництвом гнізда, насиджуванням кладки і вирощуванням пташенят займається виключно самка. Цим турухтани відрізняються від інших бекасових, які переважно вирощують потомство у парі.

Свої гнізда турухтани розташовують на відстані приблизно 500 м від токовища. Воно являє собою невелике поглиблення, вистелене травою та водоростями й добре сховане в прибережному очереті. Наприкінці травня - на початку червня самка відкладає яйця, а через три тижні на світ з'являються пташенята, вкриті пухом захисного забарвлення, які відразу після вилуплення з яєць залишають гніздо. Мати декілька днів годує їх комахами; пізніше малюки самі починають добувати собі їжу.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТУРУХТАНА

Самець: влітку у самців на голові виростають пір'яні „вуха" і величезний „комір" на шиї. Самці турухтана носять оперення різного забарвлення, що складається з білого, рудого, бурого, фіолетового, чорного та зеленого кольорів. Самці можуть піднімати та опускати декоративне пір'я. На початку зими нарядне оперення змінюється скромнішим.

Крила: у птахів обох статей є вузькі білі смуги на довгих широких крилах і білі відмітини на хвості.

Голова: маленька, посаджена на довгій шиї. Дзьоб злегка заломлений вниз і, порівняно з дзьобами інших птахів ряду сивкоподібних, досить короткий.

Яйця: 4 оливково-зелених яйця, вкриті маленькими чорними та темно-зеленими плямочками.

Самка: увесь рік носить сірувато-буре строкате оперення, схоже на зимове оперення самця. Вона значно дрібніша за самця. Влітку, коли самці вбираються у шлюбні наряди, птахів різної статі легко відрізнити одне від одного. Ноги у птахів можуть бути оранжевого, "зеленуватого, червонувато-бурого та інших кольорів.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ТУРУХТАНОМ

У Європі гніздів'я турухтанів розташовані й в південніших районах - на півночі Франції. Раніше ці птахи гніздувалися на півночі України. У наші дні турухтани прилітають в Крим навесні, приблизно з середини березня, в Естонію - в другій половині квітня. Під час міграцій турухтани зупиняються в основному на вкритих травою долинах, біля річок, озер, на полях, лугах та в інших вологих місцях. Особливо вони люблять великі болота, розташовані по берегах водоймищ. До часу перельотів самці турухтанів втрачають прекрасне шлюбне оперення, і від колишньої краси у них залишаються тільки пір'яні „коміри". Підчас міграцій - навесні і на початку літа - турухтани зупиняються і в помірній смузі Росії.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Турухтани добре літають на далекі відстані. Птахи, що гніздуються в Сибіру, щорічно долають близько 15 000 км, щоб дістатися до місць зимівель в Південній Африці.

Ось уже декілька десятків років місця гніздування турухтана біля австрійського озера Нойзідлер-Зе порожні, птахи перестали гніздуватися також в Угорщині і Україні. У наші дні турухтани займають південні райони колишнього ареалу. У Великій Британії на початку XX століття турухтани зникли, але знову повернулися сюди в 60-і роки. У Європі ці птахи гніздуються спорадично.

В англійській мові самки та самці мають різні назви. Перше можна перекласти як „йорж". Французи називають птаха - „лицар, що б'ється".

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Турухтан гніздується на території, що охоплює північ Європи і Сибіру. Більшість птахів зимують в Африці на південь від Сахари. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в Поліссі; мігрує на всій території; взимку інколи трапляється біля морського узбережжя.

Охорона

Чисельність турухтана останнім часом сильно скоротилася. Головна причина - руйнування місць проживання виду і осушення болотистої місцевості. На півночі Німеччини гніздується декілька сотень пар турухтанів.