Пісочник морський (Charadrius alexandrinus, морской зуек)
Середовище існування/Опис
Пісочник морський, зуйок морський (Charadrius alexandrinus) − прибережний птах ряду Сивкоподібних (Charadriiformes).
Стрункий, трохи менший за шпака кулик з досить коротким дзьобом та ногами. Маса тіла — 32–56 г, довжина тіла — 5—17 см, розмір крила — 31—35 см. Характерний статевий диморфізм. Дорослий самець у шлюбному вбранні зверху сірувато-бурий; лоб, «брови», горло, шия і низ білі; спереду тім'я і через очі проходять чорні смуги; задня частина тім'я і потилиця іржасто-руді; на боках шиї чорні плями; вздовж основи бурих махових пер проходить біла смуга; крайні стернові пера білі; центральні − бурі, з білою верхівкою; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному оперенні чорний і рудий кольори замінені бурим. Доросла самка схожа на дорослого самця у позашлюбному оперенні. Молодий птах схожий на дорослу самку.
ЗВУКИ
Закличний крик звучить як ніжне «паї» та «піт-піт». Під час токового польоту видають трель «пють, пітть, пітт-пітт…», яка починається повільно, потім поступово прискорюється і закінчується в швидкому темпі.
Розмноження
Перелітний птах. Гніздиться вздовж узбережжя морів і солоних озер. Навесні прилітає в березні–квітні. Тримається групами, поодинці або у зграях з іншими куликами на пляжах піщаних і піщано-черепашкових островів та кіс, відкритих ділянках узбережжя з розрідженою трав'яною рослинністю або без неї, солончаках. Гніздиться в квітні–серпні у моновидових або змішаних колоніях разом з крячками та куликами. Гніздо має вигляд невеликого заглиблення з камінцями або уламками черепашок молюсків. Самка відкладає кладку з 3 блідо-оливкових або глинисто-жовтих з темними дрібними плямами яєць. Птахи насиджують їх протягом 23–26 діб. Пташенята з'являються у травні–серпні. Пташенята виводкові, літати починають у 25–26-денному віці. Успіх гніздування становить 25–35%. До місць зимівлі птахи відлітають в серпні–жовтні. Живиться дрібними водяними безхребетними.
ЧИСЕЛЬНІСТЬ І ПРИЧИНИ ЇЇ ЗМІНИ
За даними МСОП станом на 2002 р. чисельність виду становила 280—460 тис. пар. На початку ХХ ст. популяція в Європі нараховувала 22—35 тис. пар. Протягом останніх двох десятиріч популяція по усій Європі різко скоротилася. До 1970-х рр. був численним птахом Азово-Чорноморського узбережжя. У середині 1980-х рр. нараховували 4–5 тис. пар. На початок ХХІ ст. чисельність в Україні становила близько 1750—2150 пар. Фактори, що негативно впливають на чисельність: інтенсивне освоєння прибережних біотопів та їх трансформація, зростаюче рекреаційне навантаження, господарська діяльність, випасання худоби у місцях гніздування, ріст чисельності здичавілих собак, сірої ворони, лисиці, єнотовидного собаки.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
В Україні гніздовий, перелітний птах. Один з 5-ти видів роду у фауні України. Має широкий гніздовий ареал: від південної Європи до Японії, а також в Еквадорі, Перу, Чилі, на півдні США та Карибських островах. В Україні гніздиться на прибережних ділянках Чорного і Азовського морів, на Сиваші та у Дніпропетровській області. Під час кочівель і міграцій може спостерігатись у інших частинах країни.
Охорона
Включено до Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − вразливий). В Україні охороняється у межах об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих на узбережжі морів. З метою більш ефективної охорони слід створити національний природний парк на Сиваші, заповідник на Керченському півострові, орнітологічний заказник на оз. Хаджидер, Солонець-Тузли та регіональний ландшафтний парк на Куяльницькому лимані. Потрібно регулювати чисельність хижаків; регламентувати рекреацію та випасання худоби у місцях гніздування; проводити заходи з покращання стану біотопів, які використовуються видом.