Середовище існування/Опис

Колись оперення великих пірникоз використовували як хутряні прикраси. На щастя, ця мода залишилася в далекому минулому, отож сьогодні ці птахи досить численні.

У багатьох країнах пірникоза тільки завдяки послідовному збереженню вже не належить до видів, що зникають. У кінці дев'ятнадцятого століття чисельність її популяцій значно скоротилась. Однак після того, як із моди вийшли прикраси з пір'я пірникози, популяції цих птахів знову стали великими.

Велика пірникоза - це прісноводний птах. Його можна зустріти майже у всій Європі на озерах, ставках, річках, штучних водоймищах і болотах. Як правило, пірникоза оселяється на водоймищах з густою прибережною рослинністю. У північних регіонах велика пірникоза - це перелітний птах. На місця гніздування, розташовані ближче на південь, перелітні птахи прилітають уже в лютому. Більша частина пірникоз відлітає на зимування в листопаді, хоча птахи з північних районів нерідко залишаються в районі гніздування, поки водоймища не вкриються кригою. Регулярні сезонні міграції в нормальних умовах є для пірникози єдиною можливістю для польоту. Велика пірникоза літає, швидко махаючи крилами, при цьому шия птаха витягнута вперед, а ноги - вздовж тіла.

У Центральній Європі живе ще декілька видів - чорношия, або вухаста, сірощока і мала пірникози.

Живлення

Пірникоза харчується рибою, молюсками, водними комахами, їхніми личинками. Дорослі птахи ловлять дрібних земноводних і ракоподібних, а також доповнюють своє меню водоростями. Під час пошуку їжі пірникоза повністю занурюється у воду. Вона досліджує дно своїм довгим і гострим дзьобом або ловить здобич, що плаває у воді. Під водою пірникоза може пропливти значну відстань. Пташенята вигодовуються комахами.

Розмноження

Період гніздування пірникоз триває з квітня по липень. У цей час особини обох статей красуються у шлюбному оперенні - з роздвоєним чубом („вушками") на голові та розкішним каштаново-рудим „комірцем" на шиї.

Під час токування парні птахи пливуть назустріч одне одному, розвертають пір'я „комірців", рухають головою і, наблизившись впритул, стають одна навпроти одної у воді, випнувши груди й черево. Потім вони схиляють голови вбік і видають звуки, що нагадують цокання годинника або стук. Гніздо, що нагадує собою пліт, збудоване з відмерлої водної рослинності. Воно розташоване на воді й прикріплене до міцних стеблин очерету, стовбуру дерева або до стеблини водної рослини. Батьки вистилають лоток гнізда рослинами, ними ж птахи прикривають яйця, якщо віддаляються від гнізда на більш тривалий проміжок часу.

Самка пірникози відкладає троє-шестеро яєць. Спочатку яйця голубувато-білі, але поступово вони набувають коричневого кольору. Під час насиджування птахи змінюють один одного через кожні декілька годин. Пташенята вилуплюються через 28 днів. Вони залишають гніздо відразу ж після того, як трохи обсохнуть.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІРНИКОЗИ

Дзьоб: довгий, тонкий, гострий, світло-червоного кольору.

Оперення: шия, груди та весь черевний бік тіла білі, на спині пір'я бурувато-чорне, боки зі ржаво-рудим відтінком. У шлюбному наряді є каштаново-рудий „комірець" і два пучки пір'їн на голові, так звані „вушка". Птахи обох статей зовні однакові.

Політ: у польоті добре видно біле пір'я на крилах пірникози. Шия птаха витягнута вперед, а ноги віднесені назад, що також є особливою ознакою цього птаха.

Пташенята: у пуховому оперенні на голові та шиї є смужки сірого й чорного кольору, завдяки яким вони добре замасковані серед очерету. Таке оперення зберігається до першого шлюбного періоду.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПІРНИКОЗОЮ

До Центральної Європи пірникози прилітають уже в лютому, а відлітають у жовтні - листопаді. У північніших районах птахи з'являються в кінці березня - на початку травня. Це відбувається щоразу, як тільки-но водоймища звільняються від крижаного покриву. Пірникоз можна зустріти на озерах, ставках, греблях і в річках з повільною течією. Важливою умовою життя цих птахів є наявність тихих відкритих плес і заростей очерету, що до них примикають. Якщо спостерігати за птахами з великої відстані, то нелегко відрізнити пірникозу від інших видів птахів. Але через бінокль чітко видно (у птаха в зимовому наряді) світло-червоний дзьоб, чорні пучки пір'я на голові („вушка") і білу смужку під оком.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Мала пірникоза - найменша з усього ряду, вона важить не більше 150 грамів.

Латинська назва ряду - дана за те, що ноги пірникоз віднесені далеко назад, тому у птахів виникають проблеми з пересуванням по суші.

У різних місцевостях пірникозу називають великою пірникозою, чубатою пірникозою або чубатим нирком.

Пірникоза - найбільша та найтиповіша представниця пірникозових у Центральній Європі.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Велика пірникоза живе по всій Європі, за винятком найбільш північних районів, у більшій частині Азії, у Східній і Південній Африці, в Австралії та у Новій Зеландії. В Україні пірникоза велика гніздиться по всій території, окрім гір, надаючи перевагу слабопроточним водоймам: озерам, ставкам, спокійним річкам із плесами і заростями водяної рослинності. Мігрує на всій території країни.

Охорона

У минулому були дуже популярними хутряні прикраси з оперення великих пірникоз, що призвело до скорочення їхнього числа. Зараз великій пірникозі зникнення не загрожує.