Баранець звичайний (Gallinago gallinago, бекас, или барашек)

Середовище існування/Опис

До родини бекасових належать також дупель, гаршнеп і вальдшнеп. Звичайний бекас гніздується в Європі, Азії і Америці. Іноді цього птаха називають «небесною кізонькою», оскільки стернове пір'я хвоста токуючого самця видає подібний до бекання звук. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на півночі степової смуги; мігрує скрізь; інколи зимує на південному заході країни та на Сиваші. Звичайний бекас з кожним роком зустрічається дедалі рідше, оскільки його ареал поступово скорочується. Цей птах веде скритний спосіб життя на болотах і сирих лугах. Сполоханий бекас залишає своє укриття, при цьому він летить, перевалюючись з боку на бік. Крила токуючого самця видають бекаючі звуки.

Бекас живе у вологій місцевості, наприклад, у заболоченій тундрі, на мулистих берегах озер і річок, на сирих лугах і заливних рисових плантаціях. Цей невибагливий птах селиться також на глинистих грунтах, біля ставків і боліт з досить густою рослинністю, у якій птахи знаходять собі надійний притулок. Звичайні бекаси відмінно пристосувалися до життя в болотистій місцевості.

Колір оперення цих птахів гармонічно поєднується з навколишнім середовищем - воно в основному буре, з рудуватими і чорними плямами та білою облямівкою пір'я. Маскувальний наряд робить бекаса невидимим для людського ока. Звичайний бекас на міцних ногах з довгими тонкими пальцями впевнено пересувається по мокрій поверхні. Цей птах досліджує дзьобом ґрунт, одночасно оглядаючись навколо великими, високо посадженими очима. Зненацька потривожений або наляканий бекас рятується втечею. При цьому він може бігти по землі або відлітати, перевалюючись з боку на бік.

Зиму бекаси проводять у теплих краях. Місця їхніх зимівель знаходяться біля прісних водоймищ, але іноді птахи гніздуються і на морському узбережжі.

Живлення

На відміну від інших представників бекасових, які споживають їжу тваринного походження, звичайний бекас годується і рослинами. Він виходить на пошуки їжі в сутінках. Харчується переважно комахами та їхніми личинками, а також дощовими черв'яками, слимаками, дрібними ракоподібними і рослинною їжею, зокрема насінням. Для того, щоб їжа добре подрібнювалася та засвоювалася шлунком, бекаси ковтають піщинки. Стоячи на мілководді, цей птах занурює свій довгий дзьоб у м'яке мулисте дно: таким чином він досліджує ґрунт, у повільному темпі просуваючись уперед. Дзьоб у звичайного бекаса довгий (до 7,5 см), на ньому розташовані чутливі закінчення, а кінчик може розкриватися навіть тоді, коли решта частини дзьоба щільно зімкнута - завдяки цій особливості птах виявляє і ловить здобич, що живе в товщі води й мулу. Птах може ковтати їжу, не виймаючи дзьоба з води або грунту.

Розмноження

В кінці березня звичайні бекаси повертаються з південних зимівель на місця гніздування. Першими прилітають самці. Кожен з них займає ділянку, на якій буде влаштовано гніздо. Потім починається токування. Токуючі самці бекаса злітають у небо і з великої висоти кидаються вниз, при цьому їх крила злегка тремтять, а бічне стернове пір'я хвоста видає характерні звуки, що нагадують бекання ягняти.

Пісня самця, що сидить на землі, складається із звуків „таку-таку", що ритмічно повторюються. Гніздо бекас влаштовує серед очерету, що росте на болоті, найчастіше на купині. Плоске, вистелене травою поглиблення надійно приховане від чужих очей. Самка бекаса відкладає чотири плямисті яйця. Через сімнадцять-двадцять днів на світ з’являються пташенята-пуховички. Звичайні бекаси - типові виводкові птахи, їхні пташенята з'являються на світ вже досить добре розвиненими і незабаром покидають гніздо. У місячному віці вони роблять перші спроби польоту. У разі небезпеки пташенята ховають голову в траву і чекають, коли батьки проженуть ворога або відвернуть його увагу.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ БЕКАСА

Хвіст: під час весняних шлюбних танців у повітрі бічне стернове пір'я хвоста, розташоване перпендикулярно до тіла, вібрує і видає характерний деренчливий звук.

Яйця: 4 оливкових або буро-жовтих яйця з темно-коричневими плямами.

Політ: токуючі самці, розкривши хвіст і ледь помахуючи крилами, з великої висоти майже вертикально кидаються вниз.

Дзьоб: досягає 7,5 см завдовжки, тонкий, сильний,загострений на кінці. Ідеально підходить для пошуку їжі в м'якому ґрунті, піску й мулі. Бекас схоплює здобич, що ховається під землею, кінчиком дзьоба.

Оперення: буре з рудими і чорними плямами, кінці пір'їн білі - подібне забарвлення робить бекаса невидимим серед рослин.

Очі: високо посаджені. Забезпечують широке поле зору.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА БЕКАСОМ

Звичайні бекаси - жителі вологих, важкодоступних для людини низовин. Навесні й восени ці птахи з'являються в Північній Європі. У негоду звичайні бекаси іноді у пошуках поживи прилітають на берег моря. З кінця березня до середини червня можна спостерігати шлюбні танці токуючих бекасів, зазвичай галасливі, що супроводжуються характерними бекаючими звуками. Самці, що токують на землі, кричать „таку-таку" і „тек-тек". В інший час бекаси виявляють себе, вилітаючи з укриття і видаючи крякаючі звуки. За винятком періоду гніздування, це досить мовчазний птах, який веде скритний спосіб життя. Цікаво, що самка одна насиджує яйця, але з пташенятами тримаються обидва птаха.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Щоб вийшов характерний бекаючий звук, звичайний бекас повинен здійснювати 10-11 помахів крилами на секунду.

Завдяки великим очам звичайний бекас добре бачить у сутінках.

Бекас переносить пташеня в безпечне місце, затискаючи між плеснами ніг, при цьому птах летить низько над землею.

Назва бекаса походить від французького слова. Корінь цього слова в перекладі українською мовою означає „дзьоб".

Іноді бекасових через довгі ноги зараховують до ряду лелекоподібних, представники якого також населяють вологі райони.

Токуючий бекас може кидатися вниз з висоти приблизно 70 метрів.

Охорона

Внаслідок негативного впливу людини на природу (осушення боліт) бекаси можуть втратити природні місця свого існування.