Саджа (Syrrhaptes paradoxus, саджа)





Syrrhaptes paradoxus

Середовище існування

Напівпустелі і пустелі від пониззя Волги на схід до південного Забайкалля і Монголії, на північ приблизно до 51° північної широти (р. Ілек, Семипалатинськ, Алтайські степи), на південь до Сир-дар'ї та пониззя Аму-Дар'ї. На території України садж помічали під час періодичних нальотів, що були відмічені в 1859, 1863, 1872, 1876, 1888 та 1908 р. В 1888 та 1908 pp. саджі траплялись майже в усіх областях України, а окремі пари гніздилися в степовій зоні (Дніпропетровська область, Асканія-Нова). Востаннє цих птахів спостерігали в Пирятинському районі Полтавської області і в Прилуцькому районі Чернігівської області в травні і червні 1921 р. Підчас нальотів саджі з'являлися у нас зазвичай весною (квітень) і трималися до початку зими (грудень). Масові зальоти на територію України співдали з масовими зальотами садж в Європу, і були сприченені, очевидно, проблемами з кормовою базою в місцях постійного гніздування.

Вид – Саджа (Syrrhaptes paradoxus)
Рід – Саджа (Syrrhaptes)
Родина – Рябкові (Pteroclididae)
Ряд – Голубоподібні (Columbiformes)

Довжина тіла – 40 см
Розмах крил – до 71 см
Вага – 250 - 300 г

Лоб, боки голови і горло дорослого самця вохристо-жовті. Потилиця і шия до вола сірі. Спина і крила зверху пісочно-вохристі з чорно-бурими поперечними смужками. Воло, груди і передня частина черева сіро-вохристі, на задній частині грудей є біла поцяткована чорним поперечна смуга. На задній частині черева великі чорна і коричнева плями. Махові пера блакитно-сірі з буруватими внутрішніми опахалами. Стернові пера сірі з вохристими плямами і білими кінцями. Доросла самка має поцяткований бурим верх голови і шиї. Жовте горло відокремлене від сірих грудей вузькою чорною рискою. Біло-чорної смуги поперек грудей нема.

Спосіб життя

Саджі селяться в полинових напівпустелях, на пісках з рідкою рослинністю та в інших подібних місцях. Протягом цілого року саджі літають на водопій, іноді на значні відстані, збираючись для цього у зграйки. Взагалі ці птахи весь час, крім періоду гніздування, тримаються зграями, по землі бігають своєрідними ковзними рухами; політ надзвичайно швидкий. При польоті і біганні весь час подають голос, який здалека звучить, як часто повторюване «куік-куік» або «кьокі-кьокі», а зблизу, як «кьокрік». Живляться саджі різним насінням, стеблами і листочками солянок та інших рослин, а також поїдають багато комах. У волах і шлунках цих птахів, здобутих весною, було насіння споришу, вики, проса, гречки і трава.

Розмноження

Гніздовий період починається досить пізно, звичайно близько середини травня. Самка відкладає у невелику заглибину під кущем полину або іншої пустинної рослини звичайно три, рідко два або чотири яйця. Їх насиджують обидва батьки трохи менше місяця. Пташенята вилуплюються вкритими пухом, незабаром залишають гніздо і бродять з батьками, розшукуючи їжу. Линяння (єдине на рік) у саджі розтягнуте. Воно починається в кінці травня або на початку червня (іноді й пізніше), а закінчується до жовтня. Зимою частина садж залишається на місцях гніздування, частина відкочовує далеко на південь від гніздового ареалу.

Охорона

Починаючи з 50-х років ХХ століття саджа зазнала зменшення чисельності через масоване «освоєння» пустель. Крім цього однією з причин зменшення чисельності вважається те, що прокладення автошляхів дозволило мисливцям легше полювати на саджу на водопоях та місцях, де птахи «купаються» в пилу. Цікаво, що зникнення популяцій саджі, що оселялись на теренах Європи, також пов’язане зі знищенням їх мисливцями. Птах охороняється законодавством ряду країн Середньої Азії та Російської Федерації.





... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вітаю на сайті «Птахи України»