Жовна сива (Picus canus, седой дятел)





Picus canus

Середовище існування/Опис

Помітно дрібніший зеленого дятла, проте трішки більший білоспинного; до першого з них крім близького споріднення має багато спільного в зовнішньому вигляді. Довжина тіла 25-28 см, розмах крил 38-42 см, вага 90-170 г. У порівнянні з зеленим у сивоголового дятла голова трохи менша й більш округла, дзьоб тонший і коротший. У забарвленні голови ці два види мають помітні відмінності — якщо у обох статей зеленого дятла червона «шапочка» йде від лоба до зашийка, то у сивого вона є тільки у самця, та й то обмежена невеликою червоною плямою на лобі. Інша частина голови у сивого дятла більш монотонна попелясто-сіра, чорна смужка «вусів» помітно тонша. Якщо у зеленого навколо ока є велика чорна пляма, то у сивого вона розвинене лише в проміжку між оком і основою дзьоба. Спина оливково-зелена (без жовтуватого відтінку), надхвістя і верхні покривні пера жовто-зелені, черево світло-сіре із зеленуватим нальотом. Дзьоб жовтувато-сірий, райдужна оболонка бурштинового кольору.

Вид –/Рід — Picus canus
Родина – Дятлові
Ряд – Дятлоподібні

Біотоп, якому птах надає перевагу: листяні та мішані ліси.

Живлення

Раціон більш різноманітний, ніж у зеленого дятла. Його основу складають мурахи, а також імаго і личинки термітів. Крім того, сивий дятел харчується іншими комахами (наприклад, личинками жуків, гусеницями, цвіркунами) і павуками. Восени і взимку вживає в їжу рослинні корми — плоди деяких плодових дерев (таких як яблуня, груша, вишня), насіння, ягоди, горіхи, жолуді. У холодну пору року нерідко відвідує годівниці.

Зазвичай годується на поверхні землі, перестрибуючи з місця на місце: промацує дзьобом грунт, занурює його в підземні мурашині ходи і липким язиком захоплює здобич. Іноді, частіше взимку, добуває корм зі стовбурів хворих дерев, аналогічно обшарюючи мурашині ходи. Довбає відносно небагато і в основному м'який матеріал на зразок шматочків підгнилої кори.

Розмноження

До розмноження приступає до кінця першого року життя. Гніздо влаштовується в дуплі на висоті 0,2-24 м (зазвичай 1,5-8) від поверхні землі. Зазвичай вибирають листяне дерево з м'якою деревиною — клен, осику, вільху чорну, березу та ін., іноді мертве або зіпсоване грибком. На будівництво йде від 9 до 20 суток, видовбують самець і самка.

Додаткова вистилка відсутня, однак на дні гнізда завжди є шар подрібненої гнилої деревини. Розмір кладки варіює залежно від району проживання — в Гімалаях гніздо звичайно містить 4-5 яєць, у центральній Європі 7-9. Насиджують обидва члени пари, причому вночі і більшу частину дня сидить самець. У цей період птахи мовчазні і поводяться потайно. Пташенята з'являються на світ через 14-17 днів після кладки останнього яйця. Обоє батьків в рівній мірі вигодовують потомство, відригуючи їм їжу з дзьоба в дзьоб. Іноді корм в гніздо приносить ще одна самка. Через 23-27 днів пташенята, що підросли піднімаються на крило, проте ще до середини літа кочують разом з батьками, після чого розсіюються.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Поширений в смузі лісів Євразії від центральних районів Європи на схід до тихоокеанського узбережжя, Малайського півострова і Суматри. У зимовий час часто веде кочовий спосіб життя в межах гніздового ареалу, в тропіках живе осіло. Поширення в Україні: лісова і лісостепова смуги, крім високогір'я Карпат, а також північна частина степової смуги і Придунайський регіон.





... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вітаю на сайті «Птахи України»