Чикотень (Turdus pilaris, рябинник)

Середовище існування/Опис

Чикотень - птах роду дроздів, що живе зграями. У деяких місцях Центральної Європи чикотні - перелітні птахи. Перед відльотом на зимування вони об'єднуються у спільні зграї з білобровими дроздами.

Дрізд-чикотень, як і білобровий дрізд, живе у північних районах Євразії. Зимує в Центральній і Південній Європі, Північній Африці та Малій Азії. Однак чикотень, на відміну від білобрового дрозда, часто гніздується в Центральній Європі.

Птах зазвичай годується далеко від населених пунктів, однак суворі зими проводить у містах.

Чикотень часто зустрічається в Європі в сезон міграцій. Чикотень гніздувався в Центральній Європі вже наприкінці XVIII століття. Справжня межа ареалу помітно просунулася на південь. У 1840-45 роках птахи з'явились на півночі Чехії, а в 1860-1880 роках і у південніших районах.

Взимку чикотні об'єднуються у великі зграї з дроздами інших видів. Ці галасливі птахи разом годуються на полях і луках. По землі чикотень пересувається характерними стрибками, тримаючись прямо. Помітивши небезпеку, він іще більше випрямляється та оглядається навколо. Від ворога зграя дроздів рятується, злітаючи в повітря проти вітру й опускаючись на найближче дерево.

Перелітні чикотні восени збираються у великі зграї. Термін відльоту цих птахів може змінюватися в залежності від погоди та врожаю ягід.

Чикотень - родич інших дроздів, зокрема, співочого і дрозда-омелюха.

Живлення

Чикотні дуже полюбляють ягоди. У їхньому житті горобина займає настільки важливе місце, що при рясному врожаї цих ягід чикотні залишаються зимувати на батьківщині. Чикотень їсть також інші рослинні, а також тваринні корми. Він споживає дощових черв'яків, равликів, комах та павуків.

Взимку, коли птахам не під силу пробити твердий крижаний панцир, що сковує землю, чикотень харчується ягодами - плодами горобини, шипшини, калини, глоду й бузини. Восени птах із задоволенням ласує яблуками, грушами та іншими фруктами. Чикотень годується на землі й на деревах. У пошуках комах він виходить навіть на свіжозоране поле.

Часто можна спостерігати, як велика зграя дроздів „обробляє землю", досліджуючи її буквально сантиметр за сантиметром. Восени чикотні влаштовують справжні банкети на плодових деревах та кущах. Повністю зібравши врожай з однієї рослини, вони перелітають на іншу.

Розмноження

У період з березня до кінця квітня чикотні залишають місця зимувань і летять до місць гніздування, розташованих у Європі та Азії. Там птахи створюють пари і з трави, моху й сучків будують чашоподібні гнізда, які зсередини вкривають шаром вологої глини, а потім вистилають м'якими сухими травинками.

Гніздо розташовується в розвилці гілок високо над землею. Чикотні гніздуються колоніями, однак їхні гнізда розташовані далеко одне від одного, а не близько, як у морських птахів. Незважаючи на дотримання дистанції, між сусідами все ж трапляються бійки. Самка чикотня відкладає 5-6 яєць. Насиджує кладку тільки самка. Голі сліпі пташенята чикотня вилуплюються на 12-16 день. Пташенята, що вилупилися, проводять у гнізді 12-13 днів, їх вигодовують як самка, так і самець.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧИКОТНЯ

Дзьоб: гострим жовтим дзьобом чикотень збирає на землі черв'яків і комах, а також зриває ягоди з гілок.

Дорослий птах: верхній бік голови та шиї сірувато-сталевого кольору, з чорними яскравими плямами. Спинна частина тіла темно-каштанова, крила й хвіст чорно-бурі, надхвістя сіре. Груди іржаво-руді з чорними поздовжніми плямами, черево біле.

Молодий птах: виглядає, як дорослий птах, однак у нього немає сірого головного оперення, а візерунок не такий виразний. Ноги з віком темнішають.

Несіння: складається з 5-6 блідо-зелених яєць з цятками кольору іржі.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЧИКОТНЕМ

За чикотнем легше спостерігати восени, ніж у сезон розмноження. У жовтні великі зграї цих птахів летять зі Скандинавського півострова на південь, роблячи зупинку в європейській частині Росії. Холодними осінніми й зимовими днями чикотні облюбовують кущі шипшини або глоду, ягодами яких вони харчуються. У садку або парку гніздо чикотня легко знайти за характерною піснею, яку важко не почути. Іноді чикотня плутають з дерябою. На відміну від деряби, голова чикотня має сірувато-сталеве забарвлення, а його спина та крила - каштанове. Чикотні не бояться морозів, тому птахи відлітають на південь тільки тоді, коли на місцях їхнього гніздування корму недостатньо.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Чикотень у холодні зими погано переносить відсутність корму, тому, якщо їжі небагато, птахи кочують у південному напрямку. Слабкі особини гинуть у дорозі.

Родич чикотня, білобровий дрізд, дістав свою назву за великі, білі, добре помітні смужки над очима.

Чикотень здатен атакувати ворога, „бомбардуючи" його своїм послідом. Вкритий шаром виділень дрозда канюк ледве втримується на льоту.

Гурмани цінують ніжне, з ялівцевим ароматом м'ясо дрозда-чикотня.

Ці птахи гніздуються у Гренландії з зими 1937-38 рр. Одна зграя, перелітаючи з Норвегії на південь, після сильної бурі була віднесена вітром до Гренландії, де й осіла.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Чикотень мешкає в лісах, парках, садках і на полях. Літній ареал цього птаха - територія від Скандинавського півострова до Східного Сибіру. Більшість чикотнів зимують на північному узбережжі Середземного моря. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також подекуди в степовій смузі; мігрує і зимує по всій території.

Охорона

Чикотень дуже поширений в усьому ареалі. Негативний вплив на чисельність популяції цього виду можуть вчинити декілька дуже холодних і голодних зим поспіль.