Синиця чорна (Periparus ater, чёрная синица)





Periparus ater

Чорна синиця — мала рухлива пташка із сімейства синицевих, широко розповсюджена в зоні лісів східної півкулі. Пташка житель переважно хвойного лісу, але в не гніздовий період її можна зустріти в садах та парках, часто біля годівниць. Населені пункти оминає. Як правило веде осілий чи кочовий спосіб життя, в холодні роки спускається з гір в долини або переміщується на південь з північних і східних частин ареалу. Розмножується в березні-липні. Живиться комахами і насінням хвойних порід дерев.

Опис

Мала пташка з коротким хвостом. Довжина тіла 10—11,5 см, вага 7,2—12 г. Голова і шия чорні, щоки грязнувато-білі, на горлі і верхній частині грудей велика чорна пляма в формі машинки. Пір’я голови інколи витягнуте у вигляді чубчика, що особливо яскраво виражено у південних підвидів. Верх голубувато-сірий з коричневим відтінком. Низ грязнувато-білий з бурим нальотом. Крила і хвіст бурувато-сірі. На крилах добре помітні поперечні полоси. На шиї невелика біла пляма — характерний розпізнавальний знак цього виду. Співає з березня по вересень. Часто співає на вершині якогось дерева з широким оглядом. В залежності від особливостей окраски, розміру та вираженості чубчика розрізняють 20 підвидів синиці чорної.

Ареал

Розповсюджена в лісових районах Євразії на всій протяжності з заходу на схід, а також в Атлаських горах і північно-західному Тунісі в Африці. Надає перевагу високостовбурним ялиновим лісам. Рідше зустрічається мішаних лісах з участю сосни чи берези. В горах зазвичай не піднімається вище 1800 м. Зазвичай осілий вид, але в дуже сурові зими чи за відсутності корму здатна до переміщень у нові райони, після яких частина птахів повертається до місць гніздувань, а решта залишається у нових місцях. В гірських районах здійснює вертикальні кочівки, спускаючись в долини де сніговий покрив меншої товщини. В сезон розмноження тримається парами, в інший час збивається у стаї чисельністю зазвичай не більше 50 птахів, а в Сибірі чисельність може сягати сотні і навіть, тисячі осіб.

Розмноження

Сезон розмноження триває з кінця березня по кінець червня, при цьому в північних частинах може початись трішки пізніше. Моногамні, пари зберігаються на протязі довгого часу. Про початок шлюбного сезону можна судити по гучній пісні самця, сидячого високо на дереві, що тим самим мітить собі територію. Під час залицяння птахи демонстративно стряхують крилами і видають мелодійні звуки. Самець може плавно ширяти в повітрі, розпушивши крила і хвіст. Місцем для гнізда зазвичай слугує дупло хвойного дерева розміщене близько метра над землею, часто залишене дятлом чи іншими птахами. Воно також може бути розміщене в гнилому пеньку, в земляній мишиній норі чи у тріщині скелі з вузьким входом . Інколи використовуються штучні дуплянки. Чашоподібне гніздо побудоване з моху, кінського волоса, з середини вистелене шерстю, а інколи пір’ям та павутиною. Лоток дуже вузький, його діаметр не перевищує 25-30 мм. Обладнанням гнізда займається лише самка. В більшості популяцій зазвичай дві кладки, перша в кінці квітня на початку травня, а друга в червні. В першій кладці 5—13, другій 6—9 яєць. Яйця білі з червонувато-коричневими крапками. Розмір яєць: (13—18) х (10—13) мм. Насиджує самка протягом 14—16 суток, в той час самець добуває для неї корм. Щойно вилупившись пташенята покриті сірим пухом на голові і спині. В цей час їхній дружній писк чути здалеку. Перші 3—4 дні самка залишається в гнізді , зігріваючи пташенят, а пізніше приєднується до самця, щоб добувати корм для малечі. Перші спроби злетіти появляються через 18—22 дні, на початку червня. На відміну від інших синиць, пташенята, що вже можуть літати залишаються у гнізді ще декілька днів, перш ніж розпочати самостійне життя. В кінці серпня на початку вересня молоді і зрілі птахи збираються у стаї, часто разом з іншими видами. Тривалість життя чорної синиці 9 і більше років.

Живлення

В сезон розмноження надає перевагу комахам та їхнім личинкам. У великій кількості поїдає тлю, метеликів, бабок, різних жуків (в тому числі довгоносиків, короїдів), мурах, мух, ставковиків, прямокрилих (саранчу, цвіркунів), перетинчастокрилих та інших. Восени та взимку переходить на живлення насінням рослин, головним чином хвойних, особливо ялинки. В цей час можна спостерігати за птахами, що звисають з ялинових шишок та дістають із середини насіння. Крім насіння ялинки споживають також насіння сосни, тису, кипариса,бука клена та ін. У випадку неврожаю насіння, птахи стаями кочують у місця непритаманні для даного виду — листяні ліси, тундру, лісостеп та культурні ландшафти. Зимою часто навідується до годівниць в садах та парках. Робить запаси корму на зиму, ховаючи насіння та комах в тріщинах кори високо над землею, або природних схованках на землі.





... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вітаю на сайті «Птахи України»