Пугач (Bubo bubo, филин)





Bubo bubo

Пугач - велика, з достатньо довгими крилами , сова. Має характерні добре розвинуті пір’яні вушка. Забарвлення сильно варіює: верх від темно-рудого до золотисто-вохристого з різкими продовгуватими плямами від чорного до сіро-бурого кольору. На боках і черевці темний поперечний малюнок. Очі від жовтувато-помаранчевих до червонувато-помаранчевих кольорів. Дзьоб чорний. Пальці оперені.

Самки більші за самців, однак забарвлення у них однакове. Маса самців пугача - 2,0-2,8 кг, самок - 2,6-3,5 кг, довжина - 60-75 см, крило самців - 43-47 см, самок - 47-52 см, розмах - 160-195 см.

Пташенята в першому пуховому вбранні - білі. Дзьоб у них сірий або чорний з самого моменту вилуплення. Характерний лицевий диск: він неповний, рудий і рябий, обрамлений чорною смугою з білим ободом лише по боках, довкола дзьоба велике поле білого пуху, між очами білі пухові подушечки у вигляді півмісяців, повернутих всередину лицевого диску, над очима чорні брови. Пташенята, які щойно злетіли з гнізда, від дорослих особин відрізняються наявністю елементів пуху на голові та пуховими "вушками". Пухові "вушка" змінюються на пір’яні лише на 4-му місяці життя.

Політ пугача повільний, безшумний, з глибокими помахами крил, зазвичай низько над землею. В польоті крила злегка вигинає. Вдень сидить на гілках біля стовбура в центрі або в нижній частині крони дерева, в гірських районах - в нішах скал. Підпускає до себе на доволі близьку відстань.

Від всіх сов відрізняється великими розмірами і рудим забарвленням.

Голос - глухе голосне "ууугу". Проміжок між складами досить довгий - від 40 секунд до 5 хвилин. В період токування у самця хихотіння, яке завжди закінчується односкладовим "ууугу", в період піку збудження - тонкий свист, у самки - протяжне "ооо". При хвилюванні видає дзвінкий гавкіт, часто двоскладовий, клацає дзьобом. Самка іноді видає різкий вереск. Пташенята шиплять і клацають дзьобом.

В Україні гніздиться у всіх природних зонах, проте у степовій - дуже рідко. Переважна частина популяції зосереджена у західних областях. Зустрічається більш-менш регулярно лише на лісистих кручах Дністра, в деяких місцях Львівської області та на півночі Правобережного Полісся. Нечисленні та деградуючі популяції виду трапляються вздовж рік басейну Сіверського Дінця, в Середньому Придніпров'ї та Гірському Криму. Ареал охоплює майже всю Євразію та Північну Африку.

Полюбляє глухі ліси з густим підліском, яри, берегові й скелясті гірські урвища, а також скелі, іноді болота.

В нашій країні налічується близько 50 пар даного виду. В осінньо-зимовий період на території України регулярно зустрічаються також птахи, що відкочовують з інших регіонів загального ареалу.

Гніздо пугача має вид розчищеної від сміття або кісток площадки, діаметром близько 20 см, або ямки діаметром 20-30 см і глибиною від 2 до 6 см, при гніздуванні на землі.

В кладці 2-3, рідше 4 яйця круглястої форми і білого забарвлення. Шкарлупа товста, грубозерниста.

Відстань між гніздами різних пар в густих гніздових угрупуваннях коливається від 0,5 до 7 км, в лісовій зоні зазвичай 4-16 км.

Даний вид занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Шацькому національному природному парку, заповідниках - Карпатському біосферному та Ялтинському гірсько-лісовому. Для відновлення популяції треба створити заповідник у Тлумацькому районі Івано-Франківської області (тут на кручах Дністра вид досить звичайний), а також приєднати до Канівського природного заповідника лісовий масив між селами Бучак і Трахтемирів, де ще водяться пугачі (можливо, останні на Придніпров`ї); заборонити вирубування та розчищення лісу в межах гніздових ділянок, утворити зони тиші в цих місцях.





... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вітаю на сайті «Птахи України»