Мала біла чапля, чепура мала (Egretta garzetta, малая белая цапля)

Середовище існування/Опис

Мала біла чапля, або чепура мала (Egretta garzetta) — середнього розміру болотний птах родини чаплевих, широко поширена в теплому кліматі східної півкулі. Починаючи з другої половини XX століття активно заселяє Північну і Центральну Америку. У Росії гніздиться в степовій і лісостеповій зоні Європейської частини країни. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий. Звичайний вид.

Невелика чапля, довжина тіла 55—65 см, розмах крил 86—106 см, вага 300—600 г. Довжина крила у неї приблизно 29 см. По висоті рівна єгипетській чаплі, але в порівнянні з нею виділяється витонченішою статурою. Оперення чисто-біле (рідко зустрічаються чорні з білим підборіддям чаплі — різновид забарвлення, зване «морфою»). Самець в шлюбний період має на потилиці довгий хохол, довжиною до 20 см, з двох нерозсічених пір'їн, а також такої ж довжини розсічене пір'я на грудях і плечах, зване «егретою». У самки егрет коротший, ніж у самця. Дзьоб повністю чорний. Вуздечка (простір між дзьобом і оком) неоперені, в шлюбний період червонуваті, в інший час року блакитно-сірі. Ноги чорні з жовтим плесном. Самки не відрізняються від самців, проте прикрашаючого пір'я не мають. Молоді птахи схожі на дорослих у зимовому вбранні, відрізняються зеленуватим плесном.

Малу білу чаплю можна сплутати із зовні схожою на неї великою білою чаплею. Від останньої вона відрізняється значно меншими розмірами, повністю жовтим плесном (у великої білої чаплі вона лише злегка жовтувата) і в шлюбний період повністю чорним дзьобом і подовженим пір'ям на грудях самців (в цей час у великої білої чаплі дзьоб жовтий, а егрети не виражені).

Поза сезоном розмноження зазвичай нетовариські. У колонії, навпаки, криклива — голос нагадує гучне розтягнуте каркання. Іноді видає короткі хрипкі питальні звуки. Літає повільно, при цьому шию втягує сильніше, ніж велика чапля.

Населяє береги різноманітних водоймищ з прісною, солонуватою або солоною морською водою. Перевагу віддає мілководним незарослим рослинністю місцям — відкритим болотам, неглибоким озерам, річковим заводям, заливним лугам, морським лагунам з припливами і відпливами, зрошувальним каналам, рисовим полям. Гніздиться в мангрових заростях і естуаріях річок. Поза водойм селиться в савані і поблизу пасовищ худоби (часто забирається на спину корів, що пасуться).

Живлення

Основу раціону складає дрібна риба довжиною до 4 см і вагою до 20 г. Крім того, вживає в їжу жаб, водяних і наземних комах (жуки, личинки бабок, коники, сарана, капустянки, цвіркуни тощо), Павукоподібних, ракоподібних (бокоплави, креветки Palaemonetes spp та інших), молюсків (равлики, двостулкові молюски), дрібних рептилій і птахів. Годується на мілководді, в пошуках їжі використовує різноманітні прийоми — нерухомо вартує здобич із засідки або біжить по воді з розпростертими крилами і опущеним дзьобом. У період розмноження відстань від гнізда до кормової території може становити до 7—13 км.

Пізнього літа птахи можуть харчуватися виключно мешканцями суші. Малі білі чаплі полюють, підкрадаючись до здобичі. У воді швидкими рухами пальців ніг їм вдається сполохати зі своїх сховищ деяких придонних тварин.

Розмноження

На волі й спині в самців у шлюбний період відростає красиве ніжне пір'я. В Європі та Середній Азії сезон розмноження з березня по липень. На іншій частині ареалу він, як правило, знаходиться в тісній залежності від сезону дощів. Гніздиться колоніями — моновидовими або спільно з іншими болотними птахами — як правило, це змішані поселення з єгипетськими і жовтими чаплями, звичайними кваками, коровайками, косарами і бакланами.

Гніздовий біотоп мілководні водойми, заплави річок. Гніздо будують обидва батьки: самець приносить гілки і соломинки, самка складає з них гніздо. Часто птахи тільки ремонтують і зміцнюють минулорічні гнізда. Гніздо у вигляді перегорнутого конуса з прозорими стінками шириною 30—35 см, висота 10-12 см., влаштовується на заломах очерету невисоко над поверхнею води, або на чагарнику або дереві на висоті до 20 м від землі, переважно дубах. У першому випадку використовуються довгі сухі прутики, у другому стеблинки трав. Типові місця гніздування чепури малої — це великі зарості із очерету і рогозу у важкодоступних заболочених територіях заплав річок і озер. На островах Зеленого мису гнізда влаштовуються на скелях. Іноді нова споруда не будується, а птахи займають старі гнізда інших чапель. В облаштуванні гнізда помітно розподіл обов'язків між птахами — самець здобуває будівельний матеріал, а самка вкладає його на місце.

У колонії під час будівництва гнізд дуже шумно, птахи конкурують за кращі місця для гнізд. У результаті цих конфліктів кваки і коровайки відтісняються на край колонії.

Нерідко перші яйця відкладають в недобудовані гнізда. Масова яйцекладка припадає на першу половину травня, пізніші, а можливо повторні кладки зустрічаються в колонії до кінця червня. До місць гніздування чепура мала прилітає в кінці березня на початку квітня. У колонії відстань між двома сусідніми гніздами в середньому становить 1—4 м, рідше менше одного метра. У кладці 2-6, рідко 8 яєць (у тропіках кладки зазвичай менші). Яйця блакитно-зелені, зі слабким блиском, відкладаються з інтервалом у добу чи дві. Розмір яєць 46x34 мм, вага близько 28 г. Насиджування триває 21-25 днів. Сидять по черзі самець і самка, хоча самка проводить в гнізді набагато більше часу. Пташенята, що з’явилися на світ покриті рідким білим пухом. Обидва батьки годують їх, відригуючи їжу з дзьоба в дзьоб. Вже приблизно через 3 тижні пташенята залишають гніздо, в світлий час доби перебираючись на сусідні гілки дерева. У цей період вони ще не здатні літати і самостійно добувати собі корм, але вже досить впевнено почувають себе поза гніздом. Батьки ще годують їх якийсь час після того, як вони навчилися літати, сплять пташенята теж у колонії. Здатність до польоту з'являється через 40-45 днів. З появою людини на їх територію гніздування подають короткі хрипкі крики, що свідчить про їх лякливість і обережність. Незабаром після цього пташенята назавжди покидають гніздо і тримаються зграями на кормових ділянках.

У середині липня в колонії стає тихо. Через деякий час дорослі птахи повністю линяють, втрачаючи прикраси з пір'я. Воно знову відросте на наступний рік у період з січня по квітень.

Зазвичай живе близько 5 років. Максимальна відома тривалість життя відзначена у Франції — 22,4 р.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

В Україні зустрічається в басейнах Дніпра, Дністра та Сіверського Донця. У Прут-Дністровському межиріччі з середини 1950-х pp. і до 1995 p. включно мала біла чапля виявлена у 31 пункті: у 3 (9,7%) — гніздування доведене, в інших — зустрічали залітних особин. У переважній більшості випадків (67,7%) вид зафіксований на території Прут-Дністровського межиріччя. У Передкарпаття заходить недалеко — до 8 км у глибину (спостереження біля с. Мединя). Окрім наведених вище, наявні також відомості про зустрічі малої білої чаплі влітку 1955 р. зокрема і у Кельменецькому та Сторожннецькому районах (Ковальчук та ін., 1991), хоча конкретні пункти спостережень залишились невідомими.