Огар (Tadorna ferruginea, огарь)

Середовище існування/Опис

Огар (Tadorna ferruginea) — водоплавний птах родини качиних. Один з 7-ми видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України. На території країни гніздовий, перелітний, зимуючий вид.Огар (Tadorna ferruginea) — водоплавний птах родини качиних. Один з 7-ми видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України. На території країни гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Трохи більший за свійську качку. Загальний тон оперення рудий. Дорослий самець у шлюбному вбранні насичено рудий, зі світло-вохристими головою і верхом шиї; на шиї вузький чорний «нашийник»; першорядні махові пера, надхвістя і хвіст чорні; покривні пера верху і споду крил білі; «дзеркальце» зелене; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному вбранні «нашийника» немає. Доросла самка схожа на дорослого самця у позашлюбному оперенні, але світліша, з білуватою головою. Молодий птах подібний до дорослої самки, але з бурим відтінком; покривні пера крил сіруваті. Маса тіла ? 9,8–1,5 кг, довжина тіла ? 55–62 см, розмах крил ? 1047–1120 мм. У польоті добре помітні характерні білі (або світло-сірі у молодих птахів) плями на крилах.

Живлення

Живиться рослинною (проростки злаків та осок, зерно) та тваринною (комахи, молюски) їжею.

Розмноження

Перелітний птах. У місцях гніздування з'являється у другій половині березня. Займає скелясті, урвисті береги солоних і прісних водойм, узбережжя морів, на ставках «Асканії-Нови» утворилася вільна популяція. У перші дні після появи птахи утворюють пари (часто прилітають вже парами), які існують кілька років. Гніздиться у нежилих норах лисиць, на скелях та кручах (часто на значній висоті), у покинутих будівлях. У кладці 8–12 яєць (відкладаються у квітні); у місцях, де огар гніздиться колоніями, знаходять здвоєні кладки. Насиджує самка (25–30 діб); молоді птахи стають на крила у другій половині липня — на початку серпня. Відлітає на зимівлю в кінці жовтня ? на початку листопада.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ І ПРИЧИНИ ЇЇ ЗМІНИ

Чисельність в Європі становить 19—33 тис. пар. В Україні, ймовірно, чисельність не перевищує 340–360 пар; найбільше на сході Криму (понад 80 пар) та на сході Луганської області (біля 50 пар). Репродуктивна частина напіввільної популяції у Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» становить 120–200 пар. Наприкінці ХХ ст. чисельність виду стабілізувалась і в останні роки дещо зростає. Причини зміни чисельності: погіршення умов гніздування, посилення фактора непокою; винищування птахів людиною.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Ареал охоплює Південну Європу, Північну Африку (від Марокко до Тунісу) та Центральну Азію. В Україні гніздиться на північному узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму (Сиваш, Керченський півострів) та в східній частині Луганської області. У XVII–XIX ст. гніздився у степовій та лісостеповій смугах, в інших місцях лише окремі пари. Зальоти зареєстровано у Західній Україні, середній частині басейну Дніпра, на Дунаї. Зимує на ставках Біосферного заповідника «Асканія-Нова» (700–1900 ос.), іноді невеличкі групи зимують на Азовському узбережжі.

Охорона

Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — вразливий), до Боннської (Додатки ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Охороняється у Біосферному заповіднику «Асканія-Нова». Слід оголосити заповідними місця гніздування виду на Керченському півострові, а в «Асканії-Нова» посилити гетерозиготність напіввільної популяції через обмін птахів з зоопарків. Досягнуто розмноження та розведення у спеціально створених умовах. У Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» створено штучну популяцію, яка є центром відновлення виду в Україні. За період 1983–2000 рр. у природу випущено понад 3400 ос. Розроблено технологію штучного розведення.