Синьошийка (Luscinia svecica, варакушка)

Середовище існування/Опис

Синьошийка - це полохливий птах завбільшки з малинівку. По землі вона пересувається характерними кроками, тому здається, що в неї дивовижно довгі ноги.

Синьошийка здавна славиться співецькими здібностями. Вона також відома своїм умінням наслідувати голосам інших птахів і механічним звукам. У період гніздування самці часто співають на льоту. Пісня самця синьошийки починається частіше з щебету, що прискорюється. Жителі Лапландії називають цих пташок „стоязикими".

Синьошийка дуже широко розповсюджена в Європі і Азії. Вона віддає перевагу заростям чагарників по берегах річок, озер, а також ярам. Синьошийка - перелітний птах. Наприкінці серпня або на початку вересня вона залишає місця гніздування і вирушає на зимівлю до Північної Африки і на південь Азії. На місця гніздування синьошийка повертається тільки в середині травня (у північні райони птахи дуже часто прилітають на початку червня). На зимівлях синьошийки заселяють райони, подібні до тих, де вони гніздуються влітку. Птахи з Європи найчастіше зимують у Північній Африці на південь від Сахари, де знаходять укриття в чагарниках по берегах річок або в густій рослинності заболочених ділянок. В Індії синьошийки селяться в заростях очерету разом із зграями інших перелітних птахів (ластівок та трясогузок). Популяції з Південної Європи та регіонів колишнього СССР зимують у Пакистані, Передній Азії та Індії.

У Європі трапляються два підвиди: синьошийка центральноєвропейська і синьошийка тундрова.

Живлення

Найчастіше синьошийка шукає їжу на землі. Вона обстежує верхній шар грунту, підіймає пале листя. Іноді синьошийка полює на комах у повітрі. Птах, що пересувається по землі, тримається прямо. Він пересувається довгими скачками. Синьошийка поїдає коників, ручайників, поденок, павуків, слимаків, не гребує і дрібними жабами. Зловивши гусеницю, вона спочатку струшує її, аж поки не витрусить з неї все неїстівне, і лише потім проковтує здобич. Восени, коли дозрівають плоди та ягоди, синьошийка також харчується плодами бузини та черемхи. Своїх пташенят ці птахи вигодовують, перш за все, комахами, їхніми личинками і гусеницями. Синьошийки поїдають багато шкідників, тож люди опікуються ними.

Розмноження

Зазвичай парні самець і самка навесні повертаються туди, де вони гніздувалися минулого року. Самець синьошийки своїм гучним співом, який складається з чистих, різких тонів, заявляє про те, що ділянка зайнята. Свою пісню він виспівує в польоті або знаходячись неподалік від місця, де буде звито гніздо. Самка влаштовує гніздо на землі, в густому чагарнику або в дуплі берези, що схилилася над землею. Синьошийка в'є гніздо зі стебел трави, листя, корінців і моху. Це досить глибока, чашоподібна споруда. Зсередини самка вистилає гніздо м'якими рослинами і шерстю. Самка насиджує яйця протягом близько 13-14 днів.

Після вилуплення пташенят вона декілька днів проводить з ними в гнізді. У цей час самець годує самку і дитинчат. Пізніше батьки разом літають на пошуки їжі і підтримують у гнізді порядок. Вони збирають екскременти пташенят і виносять їх з гнізда.

Через 6-7 днів пташенята синьошийки прозрівають. Вони покидають рідне гніздо у віці 12-15 днів. У цей час пташенята ще не вміють літати. Вони ще якийсь час тримаються біля гнізда, батьки продовжують їх годувати. У південних районах самець нерідко ще вигодовує пташенят з першого виводка, а самка в той час вже насиджує другу кладку.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СИНЬОШИЙКИ

Яйця: світло-зелені з червонувато-рудими плямочками. Самка відкладає їх у гнізді, розташованому низько над землею.

Самка: оперення неяскраве, без вираженої синьої плями на підборідді і зобі.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Синьошийку у XVIII ст. описав відомий систематик К. Ліней. Він назвав її соловей шведський.

Синьошийка відома тим, що вміє наслідувати голосам інших птахів, що живуть поблизу її гнізда. Протягом декількох днів вона повторює завчені звуки, включаючи у свій репертуар нову мелодію. Старші птахи іноді можуть пригадати і повторити пісню, яку виконували за рік до того. Синьошийки також можуть імітувати механічні звуки, наприклад, звуки паровозного гудка.

Синьошийки створюють пари на все життя. Проте вчені спостерігали також самця, який одночасно вигодовував трьох самок з пташенятами. Усі три гнізда знаходилися поряд. Часто самотні синьошийки годують пташенят інших птахів, що залишили гніздо.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Гніздується в Європі і Азії, а також на Алясці. Взимку відлітає на південь до Північної Африки і південних районів Азії. В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на значній частині степової смуги та у Закарпатті, під час міграцій трапляється на всій території. Підвид cyanecula гніздиться на більшій частині території країни; volgae гніздиться на сході країни; svecica трапляється під час міграцій. Заселяє переважно узлісся заболочених вільхових лісів, густі вербові зарості серед заплавних луків та низинних боліт, зарості очерету, кущів, густі, але не надто зімкнені, високостеблові трави по берегах річок, стариць, озер, водосховищ, меліоративних каналів та заповнених водою канав. Трапляється також у сирих заростях кущів уздовж доріг, заростях кропиви на межі городів біля води.

Охорона

Популяція тундрової синьошийки в Північній Європі стабільна, але місця існування центральноєвропейського підвиду скорочуються у зв'язку з осушенням боліт.