Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus, розовый пеликан)

Середовище існування/Опис

Рожевий пелікан - це досить великий птах. Він має біле оперення з блідо-рожевим відтінком. Цікаво, що махове пір'я цього птаха - чорного кольору з білими стрижнями.

Рожевий пелікан - це представник одного з найстародавніших рядів птахів. Щоправда, по землі рожевий пелікан пересувається досить незграбно, проте до життя у воді і в повітрі він пристосувався чудово.

Рожеві пелікани гніздуються колоніями. Вони дуже приязні та доброзичливі, за винятком гніздового періоду, коли змушені захищати свою територію.

Зграя пеліканів, що летить, зазвичай утворює клин у формі букви „V" або одну косу лінію. Мандруючи у повітрі, птахи використовують висхідні потоки, щоб ширяти, не докладаючи при цьому великих зусиль. Летять рожеві пелікани здебільшого на висоті 150-300 м.

Самці і самки відрізняються тільки розмірами, забарвлені вони однаково. Молоді пелікани отримують дорослий наряд тільки у віці 3 років. Саме в цей час вони досягають статевої зрілості.

Інші види пеліканів це: пелікан кучерявий, пелікан бурий, пелікан-носоріг, пелікан австралійський, пелікан сірий і пелікан червоноспинний.

Живлення

Основу раціону рожевих пеліканів складає риба. Пірнати ці птахи не можуть, тому, добуваючи її, занурюють під воду шию і передню частину тулуба. Зазвичай пелікани ловлять рибу разом. При цьому вся група прагне підігнати рибу до берега. Для цього птахи голосно б'ють крилами по воді.

Інколи спостерігалися випадки, коли пелікани полювали на рибу разом з бакланами. Найімовірніше, вигода від такого полювання була обопільною. Саме рибою пелікани вигодовують своїх пташенят. Поки вони ще маленькі, батьки годують їх напівперетравленою їжею.

Розмноження

Гніздові колонії найчастіше розташовані по мілководних внутрішніх водоймищах із зарослими водною рослинністю берегами, переважно в дельтах річок. Весною птахи збираються групами на місці майбутніх колоній, але вже в цей час вони тримаються парами. Перший час пелікани спокійно ходять по берегу, злітають і знову опускаються на землю.

Будівництво гнізда не віднімає у самки багато часу: громіздка споруда готова вже через 2-3 дні. Самець допомагає їй у будівництві - приносить будівельний матеріал у своєму горловому мішку. Коли трапляється слушна нагода, пелікани крадуть будівельний матеріал у сусідів. Самка відкладає 2 яйця білого кольору, з товстим вапняним нальотом. Самка насиджує їх сама, самець лише зрідка змінює її. Через 33 дні вилуплюються пташенята. Перший час батьки годують їх напівперетравленою їжею.

ЯК РОЖЕВИЙ ПЕЛІКАН ЛОВИТЬ РИБУ

Дзьоб: горловий мішок на нижньому боці дзьоба. Перш ніж проковтнути рибу, пелікан випускає з нього всю воду.

Лов риби: пелікани полюють на неї поодинці або групами.

• Птахи утворюють півколо.
• Вдаряючи крилами по воді, заганяють рибу на мілководдя.
• Потім своїми великими дзьобами дістають рибу з води. При цьому дзьоби занурюють у воду одночасно.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

В Індії існує легенда, згідно з якою пелікани допомагають бідним рибалкам ловити рибу. Інша легенда свідчить, що вони допомагали мусульманам будувати храм у Мецці.

Є ще одна легенда, в якій говориться про самку пелікана, яка вбила пташенят, і про самця, який повернув їх до життя. Потім він розірвав собі дзьобом груди і годував пташенят своєю кров'ю. Можливо, ця легенда народилася тому, що люди помітили зміну забарвлення зобу птахів, яке під час гніздування стає жовтим або червоним.

Скам'янілості предків пеліканів були знайдені в породах, вік яких складає 100 мільйонів років.

Найбільший пелікан - далматинський, розмах крил якого сягає 3 м, довжина - 180 см, а вага - 15 кг.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Гніздується в чагарниках дельт річок, що впадають у Чорне і Каспійське моря, на Аральському морі, в Малій Азії, Північно-Західному Пакистані і в Північно-Східній Африці.

На території України у 1-й половині 20 сторіччя невеликі колонії існували в пониззі річок, що впадають у Чорне та Азовське моря. Після Другої Світової війни гніздування на території України не спостерігалося, але починаючи з 2000 року поодинокі гнізда рожевого пелікану час від часу виявляються співробітниками Дунайського біосферного заповідника в українській частині дельти Дунаю.

На прольоті та влітку зустрічається в дельті Дунаю та на придунайських водоймах (лиман Сасик, придунайські прісноводні озера, та ін.), на лиманах у межиріччі Дністра і Дніпра, в районі Чорноморського Біосферного заповідника, біля берегів Кримського півострова, подекуди на азовському узбережжі. Ареал охоплює Європу (головним чином дельти Дунаю і Волги, оз. Манич-Гудило), Південно-Західну та центральну Азію, Екваторіальну Африку. Зимує у Південно-Східній Азії, Африці.

Охорона

Гніздів'ям пеліканів загрожує знищення з багатьох причин. Ще в 60-ті роки XX ст. в дельті Дунаю гніздувалося близько 3-5 тисяч пар цих. птахів, тепер тут залишилася тільки невелика їх частина.

Загальна світова чисельність виду в теперішній час (2004 рік) оцінюється в розмірі 18000-19000 птахів.

В Україні звичайний, місцями численний у дельті Дунаю та на придунайських водоймах (у літньо-осінній період буває до 7000 особин, у найбільш придатних місцях спостерігаються скупчення до 1500, іноді до 2000 особин). На схід від дельти Дунаю вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів кількість птахів значно зменшується (але зустрічаються зграї понад 250 особин). Сезонний максимум чисельності в Україні припадає на серпень.