Мартин звичайний (Larus ridibundus, озерная чайка)

Середовище існування/Опис

Мартин звичайний є найчисельнішим і найвідомішим європейським мартином. Спочатку він траплявся тільки в приморських районах, а тепер оселяється навіть у центрі міст.

Мартин звичайний зустрічається в Європі частіше, ніж інші представники родини, до якої він належить. Це стало можливим завдяки вмінню цих птахів пристосовуватися до різних умов життя. Мартин звичайний, як і сріблястий мартин, пристосувався до життя поблизу людей. Він харчується рибою, гризунами, жабами і відходами.

Мартини звичайні у великій кількості зустрічаються в середній частині Євразійського материка. Вони поширені від Ісландії та Британських островів на заході до Тихого океану на сході. Зиму мартини звичайні проводять поблизу узбережжя Середземного моря і на африканському узбережжі. Багато мартинів взимку перебувають у Західній Європі. Переліт відбувається у вересні й нерідко затягується аж до зими. Мартини звичайні чудово пристосувалися до нових умов життя. Сьогодні вони зустрічаються далеко від узбережжя: у парках, на рисових полях, біля штучних водоймищ і навіть на вулицях великих міст. У польоті цих птахів легко відрізнити від інших видів за чорними плямами за очима (у зимовому наряді) і чорними кінчиками крил. Мартини зазвичай тримаються зграями. На місцях відпочинку - на островах, скелях, греблях, полях або дахах будинків - можна спостерігати великі групи цих птахів, що нерідко налічують до декількох тисяч особин.

Родина мартинових об'єднує близько 50 видів, 13 з них зустрічаються в Європі. Близький родич мартина звичайного - мартин сивий.

Живлення

Харчові вподобання звичайного мартина залежать від біотопу. Птахи, що живуть на узбережжі, харчуються морськими тваринами, яких лишень зможуть проковтнути. У глибині суші в річках та озерах вони ловлять прісноводну рибу, що плаває біля поверхні.

Мартини під час полювання або сидять на воді, або літають низько над її поверхнею, і, помітивши потрібну здобич, кидаються вниз, хапаючи її своїм могутнім дзьобом. Крім того, ці птахи харчуються комахами. Нерідко вони ласують літаючими мурахами. Пташенят птахи вигодовують комахами і дощовими черв'яками. Мартин споживає й мертвечину. Він практично всеїдний.

Крикливі зграї звичайних мартинів регулярно злітаються на купи відходів у доки або парки, до рибальських човнів та на бойні.

Розмноження

Мартини на місця гніздування навесні прилітають досить рано. Час їхнього прильоту залежить від регіону, зазвичай це лютий-квітень. Після прильоту птахи кочують біля місць гніздування. Будувати гнізда починають після спадання талих вод. Гніздуються птахи колоніями, які можуть складатися від нечисленних пар до декількох тисяч. Нерідко вони гніздуються у змішаних колоніях з іншими мартинами або крячками. Мартини влаштовують гнізда у стоячих водоймах або водоймах з повільною течією, які оточені рослинністю. Будівництвом гнізда займаються обидва птахи. Гнізда звичайних мартинів - невисокі, конусоподібні будівлі. Самка відкладає три яйця брудно-сіруватого кольору з сірими і бурими цятками. Пташенята, що вилупилися, можуть ходити вже через 12-16 годин після появи на світ. Пташенята стають на крило у віці 4 тижнів.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ МАРТИНА ЗВИЧАЙНОГО

Дзьоб: тонкий, гострий, темно-червоного кольору.

Політ: на крилах молодого птаха (праворуч) є темно-бурі смужки, кінчик хвоста в нього чорний. У дорослих птахів хвіст білий.

Зимовий наряд: все, що лишається від темно-коричневого „капюшона" - це темні цяточки за очима. Інших відмінностей від літнього наряду, крім відсутності „капюшону", немає.

Літній наряд: особливо характерний є „капюшон" темно-коричневого кольору, який, однак, не переходить у темну шию, як у інших чайок. Крила й спина сірувато-сизі, черевна частина біла, кінчики крил чорні.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА МАРТИНОМ

У наші дні мартин звичайний більш численний, ніж сріблястий мартин, який раніше вважався найпоширенішим видом. До центральноєвропейської популяції мартина звичайного взимку приєднуються „гості" з Північної та Східної Європи. Мартин звичайний дещо більший за голуба і менший за свого родича - сивого мартина. В нього досить тонкий, темно-червоного кольору дзьоб і темно-червоні ноги. Влітку на голові в мартинів з'являється темно-коричневий „капюшон". Ці птахи навколо очей мають біле кільце. Взимку „капюшон" зникає, і тоді залишаються тільки темні плями за очима. Молоді птахи відрізняються від дорослих сірувато-бурим забарвленням спини.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

У Німеччині мартини звичайні гніздуються як мінімум з 1633 року. У документах Баварського державного архіву того часу можна знайти згадку про колонію цих птахів, що гніздувалася в регіоні Оберпфальц, недалеко від кордону з Чехією.

Взимку мартин звичайний часто зустрічається в багатьох районах Центральної Європи. Однак цього птаха важко відрізнити від інших видів, оскільки в зимовий час його голова позбавлена характерного темно-коричневого капюшону.

Звичайний мартин - це один з небагатьох видів мартинів, які гніздуються також у глибині суші.

Навчившись літати, пташенята звичайного мартина відразу ж залишають гніздо.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Звичайний мартин гніздується в усій Північній і Центральній Європі, а також у більшій частині Азії. Він зимує в Центральній Європі, на узбережжі Середземного моря та в Північній Африці. В Україні гніздиться на всій території крім Карпат і Криму; мігрує скрізь; регулярно зимує біля морського узбережжя і на Дніпрі, зрідка на інших водоймах.

Охорона

Чисельність звичайного мартина постійно зростає, оскільки на нього не полюють. Крім того, він знаходить вдосталь їжі і займає нові біотопи.