Кряква звичайна (Anas platyrhynchos, кряква)

Середовище існування/Опис

Звичайна кряква - це найбільша з усіх річкових качок. Вона є численною у всіх водоймищах і, ймовірно, є одним із найбільш відомих у світі птахів.

Кряква - типовий мешканець прісноводих водоймищ, добре відомий усім з дитинства. Крякви також добре почуваються на суші, де пасуться, як гусаки. Археологічні розкопки показують, що вже стародавні єгиптяни вирощували крякв як свійських птахів.

До групи справжніх, або річкових, качок (Anas) належить 45 видів і 58 підвидів.

Живлення

Кряква має дуже багатий раціон. Ці качки практично всеїдні і харчуються як рослинними, так і тваринними кормами. Пропорції між цими складовими змінюються в залежності від пори року. Якщо вода достатньо багата на їжу, крякви занурюють у неї голову і широким, плоским дзьобом розшукують рослини і дрібних тварин. Більші шматки їжі крякви розтирають своїм жорстким дзьобом. Вони також поїдають підводні рослини. Щоб дістатися до них, крякви не пірнають, а просто занурюють у воду передню частину тіла таким чином, що на поверхні залишається тільки задня частина. Каченята люблять повністю занурюватися у воду. Протягом року крякви харчуються також зерном, поїдають траву, пробують їсти картоплю, ловлять комах у повітрі або шукають під водою насіння і листя різних рослин.

Розмноження

Крякви зазвичай створюють пари ще в серпні. Представники перелітних популяцій у пару об'єднуються лише навесні. Крякви перебувають у парі здебільшого один рік, але інколи партнери залишаються разом протягом усього наступного сезону. Їхній союз нетривалий, зазвичай вони розлучаються, щойно самка починає насиджувати яйця. Селезні в цей час намагаються знайти нову партнерку.

Після того, як птахи створять пари - з вересня по березень - починається парування. Селезень демонструє характерний, дуже складний шлюбний танець, яким привертає увагу качки. Спочатку він плаває навколо самки з опущеним дзьобом і скуйовдженим пір'ям на голові, весь час помахуючи хвостом. Потім самець розмахує головою, занурює дзьоб у воду і несподівано набуває вертикального положення, розбризкуючи навколо себе воду, при цьому він різко посвистує.

У лютому місяці кожна пара шукає зручне для гнізда місце і займає свою ділянку. Коли відповідне місце знайдено, самка починає будувати гніздо. Гніздо крякви зазвичай розташоване на землі, проте птахи також нерідко гніздуються поряд з водоймищем - гнізда можуть бути в дуплах дерев або навіть на дахах будинків. Качка насиджує яйця без допомоги самця.

Пташенята, що вилупилися, покидають гніздо через 13-16 годин після появи першого каченяти. Пухнастики вже здатні швидко пересуватися по суші, плавати і пірнати.

ПОРОДИ ДОМАШНІХ КАЧОК

Всі породи домашніх качок походять від крякви. Винятком є південно-американська мускусна качка. У багатьох домашніх качок ще залишилися ознаки дикої качки, наприклад, усі селезні домашніх порід мають на хвості завиток, а рейнські качки і порода уелс-арлекін мають голови темно-зеленого кольору та біле кільце на шиї. Незважаючи на це, існує багато порід, що відзначаються найрізноманітнішими кольорами і формами.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Кряква - улюблена здобич мисливців. Щорічно мисливці добувають тисячі птахів.

Типове крякання видають тільки самки, селезні вимовляють „рреп-рреп".

Вважається, що блакитне з металевим відливом дзеркальце на крилі допомагає качкам впізнавати одна одну в польоті.

Англійські звичайні крякви відкладають більше яєць, ніж їхні товаришки, що живуть в інших країнах. Ймовірно, це є рєзультатом їх мимовільного схрещування з покращеною породою домашніх качок.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Звичайна кряква поширена по всій північній півкулі. Вона гніздується майже на всій території Північної Америки, Європи і Азії, на південь від полярного кола. Кряква зимує в південних районах свого ареалу.

Охорона

Чисельність качок постійна. Майбутнє виду забезпечується здатністю пристосуватися до зміненого людиною ландшафту і жити поряд з людиною.