Деркач (Crex crex, коростель, или дергач)





Crex crex

Середовище існування/Опис

Деркача легше почути, ніж побачити. Він чудово ховається на землі у високій траві. Навіть сполоханий, птах не піднімається в повітря, а тихо ховається серед густої рослинності.

Деркач є типовим мешканцем вологих лугів. Рідше його можна зустріти в родючих місцевостях на полях, що їх засівають зерновими. Деркачі - нічні птахи-одинаки. Якщо стоїть гарна погода, птахи йдуть на відпочинок тільки рано-вранці.

Вид –/Рід — Crex crex
Родина – Пастушкові
Ряд – Журавлеподібні

Довжина: 27-30 см
Розмах крил: 46-53 см
Маса: 135-200 г
Звички: одинаки
Їжа: насіння, зернові та дрібні безхребетні
Звуки: під час токів самці кричать „крек-крек"

Деркачі рідко видають своє місцезнаходження. Вони бігають у високій траві, пригнувшись до землі, так, що передня частина їхнього тіла і голова знаходяться нижче за хвіст. На бігу птах постійно киває головою. Час від часу деркачі випрямляються і витягають шию, щоб огледітися навколо і переконатися, що їм не загрожує небезпека. У такому положенні вони видають свій особливий крик. Птахи піднімаються в повітря тільки у разі крайньої необхідності. Сполоханий деркач повільно відривається від землі з опущеними вниз ногами і, пролетівши декілька метрів, сідає у високу траву. У разі небезпеки птахи найчастіше рятуються втечею. Деркач неймовірно швидко бігає. Вузьке тіло цього птаха допомагає йому бігти в траві навіть там, де немає проходів.

Раніше деркачі були дуже численні. Коли поля і луги скошували вручну тільки наприкінці літа, у цих птахів було достатньо часу для вирощування пташенят. Нині урожай збирають комбайнами. Це віднімає у людей менше часу, але заподіює шкоду деркачам, що не встигають вигодувати пташенят.

Інші представники родини пастушкових - очеретянка, а з не європейських видів можна назвати африканського деркача.

Живлення

Деркачі населяють родючі місцевості, особливо рівнинні райони, не уникаючи, проте, і горбистих областей. Найбільш охоче птахи поселяються на лугах, які оточені хлібними полями. Деркачі однаково не полюбляють дуже сухих і дуже вологих районів.

Харчуються деркачі соковитими молодими пагонами, насінням та дрібними комахами. У полі деркач скльовує із землі зерна, що висипалися з колосків, як це роблять й інші куроподібні птахи. Окрім комах, деркачі також залюбки поїдають дрібних слимаків, багатоніжок, дощових черв'яків і павуків.

Розмноження

Період гніздування: травень-червень
Несіння: 1, рідко 2 за сезон
Кількість яєць: 7-12
Висиджування: 16-20 днів
Вигодовування пташенят: 5 тижнів

Під час токування самці деркача видають типове носове скрипіння, яке іноді нагадує звуки „крек-крек" або „рерп-рерп". Їхні крики схожі на звуки, які можна почути, якщо провести тріскою по гребінцю. Крики повторюються під час шлюбного періоду достатньо часто, проте знайти деркача тільки за голосом нелегко. Коли до самця, що токує, наближається самка, він починає виконувати шлюбний танець, роблячи танцювальні „па" і демонструючи рудуваті плями на крилах. Іноді він приносить своїй обраниці подарунок, яким може бути дощовий черв'як або ж равлик.

Самка викопує невелику ямку і вистилає її мохом, листям і стеблами трав. Потім вона відкладає від 7-9 до 12 яєць. Самка одна насиджує яйця. Через три тижні на світ з'являються пташенята. Вони вкриті коричнево-чорним шерстистим пухом. Мати годує їх перші 3-4 дні. Потім пташенята самі відшуковують для себе їжу. Протягом місяця вони перебувають разом з матір'ю.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРКАЧА

Оперення: на спині пір'я чорно-буре з оливково-сірими плямами, тому спина деркача немов вкрита лускою. Черевце світло-коричневе з червонувато-коричневими смужками. Горло, груди і частина голови попелясто-сірі. На боках оперення буро-сіре з буро-червоними поперечними плямами, на крилах - буро-червоне з жовтувато-білими плямами.

Дзьоб: своїм коротким і міцним дзьобом деркач скльовує різне насіння.

Пташенята: їх однотонне, коричнево-чорне забарвлення є винятком серед птахів, що населяють трав'янисті чагарники.

Політ: у польоті свинцево-сірі ноги деркача вільно звисають позаду короткого, загостреного хвоста. Під час міграцій птахи тримають ноги витягнутими.

Яйця: самка відкладає до 12 зеленувато-сірих або червонувато-коричневих яєць, вкритих сірими, червоними або пурпурними плямами.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ДЕРКАЧЕМ

У прекрасні травневі вечори з лугів чути дивний тріскучий звук. Цей звук лунає з невеликими перервами до пізньої ночі і з раннього ранку до сходу сонця. Птах, що видає цей тріск - деркач. Це дуже полохливий птах, тому його можна радше почути, ніж побачити. Підхоже місце для того, щоб послухати деркача - великі заболочені, але не надто вологі луги неподалік від річок і хлібних полів, де, крім високої і густої трави ростуть і чагарники. Непоганим способом приваблення деркачів є магнітофонний запис їхніх голосів. Деркачі особливо активні вночі. Вони вміють ховатися не тільки в кущах, але й під осокою.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Особливі, двоскладові крики самців нагадують квакання жаб. Люди передавали їх різними способами. Латинська назва деркача - це приклад спроби передати голос деркача на латині.

Деркача ще називають рапачем.

Нелегко точно визначити чисельність окремих популяцій деркача. Щорічно вона зазнає значних змін. У зв'язку зі збільшенням числа екологічно чистих господарств, у наші дні майбутнє деркачів здається більш певним, ніж кілька років тому.

У Німеччині багато хто й нині впевнений, що деркач стоїть на чолі перепелів, те саме стверджували і греки. Досі незрозуміло, на чому основане таке припущення.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Деркач гніздується від Західної і Центральної Європи до східної частини Сибіру. На півдні його ареал досягає передгір'їв Кавказу. Зимує в Південно-Східній Африці. Деркач поширений на багатьох територіях і гніздиться майже по всій Україні, окрім високогір'я та деяких приморських регіонів.

Охорона

Зараз чисельність європейських популяцій деркачів скорочується, оскільки для проживання цих птахів необхідні вологі луги, а вони поступово зникають з місцевого ландшафту.





... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вітаю на сайті «Птахи України»