Баклан великий (Phalacrocorax carbo, большой баклан)





Phalacrocorax carbo

Середовище існування

Баклани належать до дуже давньої родини пернатих, майже не змінились за 40 млн років. Їх древніми предками були водоплавні птахи, не здатні літати. У штаті Нью-Джерсі (США) знайдені найстаріші скам’янілі рештки баклана, вік яких оцінюється в 50 млн років. Баклан поширений по всій земній кулі, за винятком Південної Америки та Антарктиди. В Україні гніздиться на Дунаї, Дніпрі, на морському узбережжі, а також у окремих регіонах заходу країни; під час міграцій трапляється на більшій частині суходолу; зимує біля морського узбережжя, в пониззях Дніпра та Дунаю. Все життя бакланів тісно пов’язане з водним середовищем – морським чи прісним. Оселяються вони, як правило, понад берегами морів, океанів, великих річок та озер. Види, що гніздяться в краях з прохолодним кліматом, відлітають зимувати на південь, а мешканці теплих широт живуть осіло. Здійснюючи сезонні міграції, баклани летять характерним ключем, при чому в польоті вожака регулярно змінюють інші члени зграї. Протяжність таких перельотів іноді складає до 2000 км.

Вид – Баклан великий (Phalacrocorax carbo)
Рід – Баклан (Phalacrocorax)
Родина – Бакланові (Phalacrocoracidae)
Ряд – Пеліканоподібні або веслоногі (Pelecaniformes)

Опис

Довжина тіла – до 1 м
Розмах крил – 1,3-1,6 м
Вага – 1,7-2,8 кг
Тривалість життя – до 18 років

Оперення самців та самиць однотонно чорне з легким буруватим відтінком на крилах. Довгі та шикові крила, шия вигнута літерою S, дуже еластична, завдяки чому птах може проковтнути досить велику рибу. Хвіст довгий та клиновидний, служить кермом під час підводного полювання. Короткі лапи зміщені далеко назад. На кінцях пальців є кігтики, якими баклан утримує здобич. Плавальні перетинки пронизані густою сіткою капілярів і в період насиджування служать для обігріву кладки. Дзьоб міцний та порівняно довгий. Верхня челюсть з різко вираженим гачком в кінці на 2-3 см виступає над нижньою, дозволяє хапати та втримувати здобич. На очах є прозорі повіки, які закриваються під час пірнання, тому баклан під водою дуже добре бачить.

Спосіб життя

Баклани на рідкість товариські, живуть у гніздових колоніях числом до декількох тисяч пар. Доки не приходить пора виводити пташенят, величезні зграї дорослих птахів ночують на скелястих морських узбережжях або високих деревах. Дерева, які облюбували баклани для ночівлі та облаштунку гнізд, приречені на загибель і швидко засихають під товстим шаром їдкого пташиного посліду. Але це не заважає бакланам із року в рік повертатися на старе місце, навіть якщо від колонії до найближчих мисливських угідь доводиться літати і за 200 км. Харчуючись головним чином рибою, баклани із задоволенням також поїдають молюсків, рачків та земноводних. У прісних водоймах птахи полюють на окунів, пліток, сомів, лящів, линів та форель. Приморські баклани надають перевагу камбалі, трісці, оселедцю, кільці, вугру та мерлангу. Зранку птахи дружньо вилітають на годівлю і полюють приблизно до півдня. Баклан щоразу занурює голову під воду та видивляється здобич. Побачивши її, він одразу ж пірнає, щільно притиснувши крила до тіла, і гребе ногами, як веслами. Глибина занурення коливається від 1 до 3 метрів, а на ловлю однієї риби витрачається близько трьох хвилин. Схоплену здобич баклан витягує на поверхню та заковтує. Рибу ковтає головою вперед, щоб гострі зябра та плавці не застрягли у горлі. Для цього баклан легко перехоплює її, підкидаючи в повітря, або викладає зручніше на камінні. Якщо здобич надто велика, баклан повертається на сушу, і там, притримуючи рибу лапами, розриває її на шматки. Закінчивши полювання, птах ретельно просушує крила, інакше не зможе злетіти.

Розмноження

У розпал зими у бакланів починаються шлюбні ігри, ритуальні танці, і відбувається перед шлюбна линька. Чорне оперення набуває ефектного зеленуватого або пурпурового металічного відблиску, а по боках черевця над гомілкою з’являються великі білі плями. У бакланів, що живуть у глибині суші, на голові та шиї виростає біле оперення. Таке «весільне вбрання» баклани носять протягом місяця. Самець спершу демонструє самиці білі плями на стегнах, потім, підійшовши поближче, кілька разів закидає голову назад та голосно крякає. Готова до парування самиця відповідає такими ж ритуальними рухами. Протягом всього шлюбного періоду баклани часто токують та паруються. Пара будує гніздо спільними зусиллями. Приморські баклани часто гніздяться на високих урвистих берегах, скелястих виступах. Птахи, що живуть в глибині суші, селяться на деревах на висоті 2-3 м, а в безлісій місцевості – в заростях очерету. Самець приносить будівельний матеріал для гнізда, а самиця займається будівництвом та наведенням ладу. Приморські баклани будують гнізда із водоростей, а ті, хто живе далеко на суші, користуються гілочками і стеблами очерету. Перша кладка з’являється в середині квітня, остання – на початку червня. Самиця відкладає 3-6 блідо-блакитних яєць з інтервалом 2-3 дні. Потім протягом 30 днів батьки по черзі насиджують кладку. Пташенята з’являються на світ зовсім голими та сліпими, але вже через кілька днів вкриваються чорним дитячим пухом. Два тижні пара зігріває своє потомство і по черзі приносять харч. Побачивши батьків, що повернулися з уловом до гнізда, пташенята наполегливо вимагають їжі. Тоді дорослий птах широко розкриває дзьоб, а пташеня засовує голову йому в глотку і поїдає напівперетравлену рибну кашу. В 7 тижнів пташенята вже вміють літати, але ще близько місяця залишаються під опікою батьків, і тільки після цього переходять на власний хліб. Молодих бакланів до 3 років можна взнати по бурому оперенню на спині та білому черевцю.

Охорона

На перший погляд колонії цих птахів можуть здаватися багато численними, та все ж ці птахи частково охороняються в Англії, Болгарії, Фінляндії, Голландії та Польщі. В інших країнах Європи, за винятком Швейцарії та Румунії, вони перебувають під повною охороною, а в Німеччині їм присвоєно статус вразливого виду.





... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вітаю на сайті «Птахи України»